Актульні новини Фастова і Фастівського району

А ви вже знайшли лікаря, якому ввірите своє здоров’я?

 

На оновлений міський “п’ятачок”, на якому ще тривають ремонтні роботи, ми прийшли з одним запитанням, але дуже актуальним. Наскільки воно актуальне

, підтверджувало навіть те, що і ми, журналісти “Перемоги”, і терапевт Анна Следзь у спеціально створеному ролику з екрана, встановленого на “п’ятачку”, говорили про одне і те ж: про підписання декларації з конкретним лікарем, разом із яким людина опікуватиметься своїм здоров’ям у подальшому. Щоправда, поспішаючи у своїх справах, а, може, ще й через гуркіт працюючої техніки, містяни не дуже й прислухалися до слів медика, зате поспілкуватися з нами на тему впровадження однієї зі складових медичної реформи – “Лікар на вибір” – більшість люб’язно погоджувалася, щойно почувши запитання. Хоча були й такі, хто ледь почувши слово “реформи”, мало не з обуренням кидали на ходу: “Нічого пут­нього з цього не вийде”, “Не вірю у ваші реформи” і йшли від нас так жваво, що ми й не встигали подискутувати, чому ж медичні реформи “наші”, вони – державні. Та це – дрібниці, а, за великим рахунком, порадувало те, що фастівчани “в темі”. Всі, з ким ми розмовляли минулого четверга на “п’ятачку”, добре ­орієн­тувались у лабіринтах підписання декларації з лікарем. Основними аргументами у виборі лікаря, як ми з’ясували, було його ім’я (авторитет, рейтинг) і розташування медичного закладу. Чим ближче лікарня, тим краще, бо це скоротить витрати грошей на дорогу і зекономить час. Зовсім добре, коли лікарня поруч із будинком, де живеш. Але дехто ігнорує цей принцип і підписує декларацію з лікарем, який працює, як кажуть, на іншому кінці міста, бо впродовж багатьох років звертався з проблемами свого здоров’я тільки до нього.

Не знайшли ми й таких, кому було відмовлено у підписанні договору. Це, в принципі, зрозуміло: терапевту унормовано набрати для обслуговування дві тисячі пацієнтів, сімейному лікарю – тисячу вісімсот, а педіатру – дев’ятсот. Досить помітне й те, що інша сторона, тобто пацієнти, не дуже то й поспішають з укладанням декларації: певно, знають, що ця акція безстрокова.  “Припече – доведеться звертатися до лікаря, тобі й укладу договір”, – приблизно такою є їхня логіка. Знають, що навіть без підписання декларації можна відвідувати лікаря, до якого ходив і раніше. Винятком є лише ті, хто принципово хоче вже зараз мати “свого” лікаря, і боїться, що той набере норму або й уже набрав максимум пацієнтів. До слова, в Україні вже підписано 2,3 мільйона декларацій.

За інформацією Фастівського міського центру первинної медико-санітарної допомоги, там уже набрали потрібну за нормою кількість пацієнтів два ­терапевти і два педіатри, а в районному – поки що жодного.

Якихось скарг на черги до лікарів або нетактовне ставлення до пацієнтів наші співрозмовники нам не заявили. Втім, їм слово.

 

Ольга Олександрівна, працівник дитячого садочка:

– Ще у січні ми з чоловіком попередньо заявили про бажання обрати своїм лікарем те­рапевта міського центру ПМСД Людмилу Дубас. Що ви­значило наш вибір? По-перше, нам порадили цього лікаря, а, по-друге, живемо на вулиці Івана Ступака, і міська лікарня недалеко від нас. Жод-них проблем із нашим записом не було: медсестричка зареєструвала наші дані, попередивши, що доведеться прийти ще раз. Ми знаємо, що то був попередній запис, як кажуть, паперовий варіант. Найближчими днями ми, взявши паспорти, довідки про присвоєння ідентифікаційного коду і мобільні телефони, підемо до лікарні для остаточного оформлення декларацій. Сподіваємося, що нова система дасть свої результати, бо ти станеш ніби ближчим до лікаря, а він – до тебе.

 

Галина Герасимівна, пенсіонер, інвалід II групи:

– Не тільки я, але й четверо інших членів нашої сім’ї вже оформили ­паперову декларацію про медичне ­обслуговування: дорослі обслуговуватимуться в районному центрі, а малеча – у дитячому відділенні цього ж центру. За нашою вулицею, а ми живемо на Червоноармійській, не за­кріплено дільничного лікаря, тож при потребі я звернулася до по­ліклініки і потрапила на при­йом до терапевта Тетяни Гамій. Її уважне ставлення та манера спілкуватися й визначили мій вибір, і з ним погодилися члени моєї сім’ї. Після внесення до електронної системи чекатимемо СМС про присвоєння кожному із нас коду, про який ми ­повідомимо своєму лікарю.

 

Павло, наладчик медичного обладнання:

– Ні, я ще не під­писав декларацію і не обрав свого лікаря. Чому? Немає часу. А якщо відверто, то, на мою думку, ця задумка щодо “прив’язки” людини до кон­кретного лікаря якось радикально не поліпшить медичне обслуговування, хоча воно дуже того потребує. Як зараз доводиться класти лікарю у кишеню якісь гроші, так воно буде й надалі. Знаю, що процес підписання договорів з лікарем триватиме ще довго. Тож, як бачите, на ажіотаж, що треба якнай­швидше “задекларуватися”, я не повівся. Підпишу декларацію, коли при нагоді потраплю до лікарні.

 

Любов, учитель (зараз у декретній відпустці) із сином Ярославом:

– Відразу скажу, що я не вірю в наші реформи, в том чи­- с­лі й медичну: сьогодні вони бу­цімто є, а завтра їх проведення призупинили чи то й зовсім скасували. Прийде новий міністр і запропонує щось своє, відмінне від того, що робив попередник. Із вибором свого лікаря не поспішаємо: ходимо до тих, до яких ходили й раніше, тому й не боїмося, що, як Ви кажете, “розберуть” кращих лікарів і нам вони не ­дістануться. Поки що я знаю: у нашому суспільстві пріоритетом завжди є гроші: хто добре заплатить, той і матиме якісні послуги. Будуть у мене достатні кошти, не я до лікаря, а лікар до мене додому прийде. Декларацію ж підпишу, коли у ­цьому буде гостра необхідність.

Із фастівчанами спілкувалися Зоя ЗІНОВ’ЄВА і Мар’яна РИБИТВА (фото)