Актульні новини Фастова і Фастівського району

Хтось – на канікули, хтось – у дорослість…

Для 5435-ти міських школярів і 3388-ми сільських і селищних – позаду ще один навчальний рік, а попереду – омріяний відпочинок перед подоланням нових сходинок у навчанні або ж уже і в праці

 

Останній день весни у Фастові був сонячним не лише через хорошу погоду, а насамперед завдяки щасливим усмішкам на обличчях школярів, які дочекалися завершення навчального року. Свято останнього дзвоника об’єднало в одну шкільну родину вчителів, дітей та батьків, які не могли оминути нагоди розділити зі своїми синами і донечками радість цього дня.

Єдині, хто був на останньому шкільному дзвонику дещо за­смученими, – одинадцятикласники, адже для них він звучав востаннє… Ця хвилююча і незабутня подія для кожного із 196-ти випускників фастівських навчальних закладів, 44-ох учнів вечірньої школи і 114-ти одинадцятикласників району стала останньою подією у їхньому шкільному періоді і першим кроком у нове, незнайоме самостійне життя. На урочистих лінійках саме вони були головними, адже до прощання зі школою кожен із випускників ретельно готувався, саме їм адресувалися найзворушливіші промови і щирі настанови, саме ними милувалися вчителі, батьки і ­присутні на урочистих заходах гості – представники міської і районної влади, депутати, голови батьківських комітетів. Для решти школярів цей дзвінок розпочав ­канікули: омріяне безтурботне літо, яке обіцяє цікаві ­враження, зустрічі з друзями і щасливі три місяці від­починку. Потім вони знову сядуть за парти, лише цьогорічні одинадцятикласники і частина дев’ятикласників попрощалися зі школою назавжди…

*  *  *

Дівчат у яскравих малинових спідницях і хлопців з такого ж кольору метеликами важко було не помітити серед інших гарно вбраних школярів. Вони, випускники Фастівськогонавчально-виховного комплексу “Ліцей інформаційних технологій – Спеціалізована загально­освітня школа І-ІІІ ступенів №9”, чекали на цей останній шкільний дзвоник із неабияким хвилюванням, а тому ­намагалися не пропускати репетицій і продумували свій зовнішній вигляд до дрібниць. Тож не дивно, що ловили на собі захоплені погляди, а їхній останній шкільний вальс зачарував ніжністю рухів і гармонійністю юних пар. Хлопці й дівчата всім своїм виглядом продемонстрували гостям свята, батькам і вчителям, що вони стали дорослими. Того дня вони прощалися не лише зі своїми вчителями і школою, а й із дитинством.

Свої дитячі роки і мрії випускники міської дев’ятої ­школи відпустили разом із кульками в небо і пройшли під рушниками, що їх тримали мами над своїми синами й донечками. Плакали всі: батьки – не розуміючи, коли встигли так подорослішати їхні діти, які неначе вчора боялися відпустити свої крихітні долоньки з їхніх рук, як йшли перший раз у перший клас, вчителі – із сумом розстаючись зі своїми учнями, й самі випускники – усвідомлюючи, що відтепер заходитимуть до своєї альма-матері вже в якості гостей, а не учнів. Цей день вони запам’ятають на все життя і колись, дивлячись уже на своїх дітей-­випускників, так само, як і їхні батьки у 2018-му, пишатимуться своїми дорослими синами і донечками…

Олена ОЛІЙНИК