Актульні новини Фастова і Фастівського району

Звітуй, “Еко-Вторе”!

“Перемога” вже не раз писала про гострі ­претензії і принципові вимоги фастівчан до підприємства “Еко-Втор”. Зараз є нагода
розповісти про те, як ці вимоги виконуються

 

Діяльність у нашому місті ТОВ “Еко-Втор” – підприємства, яке переробляє пластикові пляшки в поліефірне волокно – давно викликає ­нарікання у фастівчан. Особливо тих, хто живе неподалік. Вони пер­шими й забили на сполох, відчувши небезпеку і для себе, і для довкілля. Нарікали на їдучий запах і висловлювали підозру (ба навіть переконання), що тут час від часу незаконно спалюють відходи виробництва, ­вказували на скидання підприємством відпрацьованої в ході техно­логічного процесу води до сусіднього лісочка і в дощову каналізацію, звідки вона потрапляла у Заячий струмок, а потім – до Унави…

Від минулого літа, коли на “Еко-Вторі” з’явився так званий “експериментальний пункт спалювання” (а отже – й тривожна перспектива не періодичної, а постійної утилізації відходів у вогні), набат став ще гучнішим. І вже обернувся конкретним результатом. Наприкінці листопада, після невдалої спроби спеціально створеної згідно з розпорядженням міського голови тимчасової робочої групи й громадських активістів потрапити на територію підприємства (охорона їх просто туди не пропустила) і скликаного невдовзі засідання міської постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій було покладено початок вирішенню еко-вторівської проблеми. Принаймні, в окремих її аспектах. Тоді, в листопаді, на підприємстві відбулася зустріч представників міської влади й громадських активістів із керівництвом “Еко-Втору” й виконавчим директором Китайської торгової асоціації Русланом Осипенком. Розмова була довгою і гострою. А вимоги – конкретними й принциповими. І не тільки на словах. Всі ті вимоги зафіксували у покроковому чіткому плані дій, який став додатком до укладеного на пропозицію ­Руслана Осипенка меморандуму про взаєморозуміння між виконавчим комітетом міськради і “Еко-Втором”. А за наполяганням міського голови Михайла Нетяжука керівництво підприємства твердо пообіцяло, що на їхню ­територію у будь-який час зможуть безперешкодно потрапляти члени робочої групи (у тому числі й представники громадськості), аби пере­конатися, чи насправді підприємство виконує умови меморандуму.

Підприємство опинилося під постійним контролем. Хоча й не таким повсякчасним, як хотіли б, наприклад, громадські активісти Євгеній ­Ратушняк, Олександр Докієнко і Вадим Пузиревич. Про це вони говорили на черговій зустрічі міського голови Михайла Нетяжука, начальника відділу з питань енергозбереження, енергоефективності та екології ­Тетяни Косович і головних спеціалістів відділу Наталії Кирсенко й Ірини Глущенко, члена громадської ради Валентина Човгана із керівництвом “Еко-Втору” та виконавчим директором Китайської торгової асоціації Русланом Осипенком.

В ході цієї зустрічі, яка відбулася минулого четверга, з’ясовувалося, які із пунктів плану дій виконано, а які ще в процесі виконання.

Найперше, певна річ, йшлося про категоричне недопущення використання пункту спалювання відходів. Власне, про виконання цієї вимоги виробничники прозвітували ще минулого року, при найпершій представницькій зустрічі: запевнили, що експериментальну установку вже опломбовано. А у лютому навіть демонтували п’ятнадцятиметрову трубу, встановлену поруч із пальником. Але як тоді, так і зараз фастівчани мають підозру, що відходи таки потроху спалюються – у ­котельні, призначеній для підігріву техноло­гічної води, якою тут миють сировину. Котельня працює на вугіллі, і як переконатися, що ­разом із ним тут не горить екологічно небезпечний пластик? Активісти пропонують еко-вторівцям спосіб, у який ті стовідсотково можуть зняти із себе таку підозру: встановити біля котла відеокамеру, щоб будь-хто у будь-який час міг он-лайн побачити, що завантажується в топку. Але такий варіант підтримки не знайшов. І представники підприємства, й Руслан Осипенко нато­мість наголошували на повноваженнях робочої групи: кажуть, її члени, щойно відчувши запах горілої ­пластмаси, можуть швидко приїхати на “Еко-Втор” і на власні очі по­бачити, чи не додано до вугіл­ля ще щось. Але ж, по-перше, це треба весь час бути десь не далеко і в постійній готовності до “візиту”, а по-друге – як розібратися, що саме горить, якщо не бачиш, що підкинули у вогонь? Невже он-лайн відеокамера коштує дорожче, ніж довіра фастівчан? Тому вже навіть сама відмовка від такого варіанту убезпечення від підозри видається активістам підозрілою. Отож навпроти пункту плану дій про недопущення спалювання відходів виробництва у котельні міський голова Михайло Нетяжук запропонував поставити поки що знак питання. Хоча еко-вторівці ледь не клялися: відходів вони в ­котельні не спалюють, бо навіть за технічними характеристиками котла це неможливо.

Ці відходи таки спалюють, але не у Фастові, а в Києві. Раніше підприємство мало угоду про їх захоронення на полігоні твердих побутових відходів у Підгірцях, що в Обухівському районі, а зараз подрібнені кришечки від пляшок та ­етикетки (те, що на “Еко-вторі” не переробляється) щодня вивозить і спалює у спеціально призначених для цього печах столичне ТОВ “ДСЛ-2010”. У травні, як розповів начальник ­виробництва “Еко-Втору” Вадим Будовий, було вивезено близько 200 тонн відходів. І це підтверджено актами прийому-передачі. Отже, пункт про вивезення відходів із оформ­ленням належних документів можна вважати виконаним.

А от інший пункт плану дій – той, у якому йдеться про складування відходів лише на ­бетонованому майданчику під накриттям, поки що зі знаком “мінус”. На території підприємства – цілі гори величезних мішків. У них – вже ­помита і ще не мита сировина і, певно ж, в якихось – і відходи. Так, вони на бетонованих майданчиках, але ж під відкритим небом. А значить, під палючим сонцем, яке якось та впливає на пластик, а якщо буде злива, то дощова вода, омиваючи все це, потече на дорогу й далі. Валентин Човган запропонував зробити бордюри – щоб та вода потрапляла до ливневої системи підприємства і її можна було потім використовувати в процесі виробництва. Еко-вторівців ця думка зацікавила.

А ще раніше, минулого року, вони зацікавилися можливістю повторного використання води у процесі виробництва. Вже встановлено систему її очищення й дециркуляції, обладнання вже в дії, але проект готовий поки що на 95 відсотків. Та й до якості очищення є питання. Головний спеціаліст з екології Наталія ­Кирсенко підкреслила: навіть після цього вода далеко не відповідає гранично допустимим концентраціям шкідливих речовин.

Воду для технологічного процесу “Еко-Втор” купує технічну, як і передбачалося докладеним до меморандуму планом дій, в Укрзалізниці. Кажуть, використовують щодоби 30-40 кубів. А для побутових проблем у них – вода із власних свердловин. Скільки все ж таки ­потрапляє до міської каналізаційної мережі, тут сказати ще не готові – на колекторі поки що немає лічильника (принаймні, не було на день зустрічі). І знову ж таки – саме там, на вході до каналізації, треба буде весь час ­контролювати якість стічних вод, бо після кількаразового використання привести їх до норми напевно ж буде непросто.

А в Заячий струмок стічні води через мережу дощової каналізації, як запевнили на підприємстві, точно не потрапляють, бо ще взимку вхід до неї було забетоновано. Втім, і цей пункт теж навряд чи можна вважати стовідсотково виконаним – допоки дощові води не буде за допомогою спеціальних ­бордюрів спрямовано виключно у колектори самого підприємства.

Після того, як було проінспектовано територію підприємства і детально обговорено виконання всіх пунктів плану дій, до яких мав вдатися “Еко-Втор”, щоб зробити своє виробництво максимально безпечним, міський ­голова Михайло Нетяжук озвучив свій ­висновок: підприємство суттєво зрушилося в питанні виконання вимог чинного природоохоронного законодавства, але працювати ще є над чим. І еко-вторівці працюватимуть. Іншого виходу вони не мають: контроль міської громади за ними буде невпинним. Бо для інвесторів підприємство – це лише бізнес (який, до речі, вони планують роз­ширювати). А для фастівчан – потенційна ­екологічна загроза, проти якої вони повстали і у своїх вимогах уже не відступляться.

Людмила Урлапова