Перемога

Switch to desktop Register Login

В чужій руці шматок завжди більший?

Про не до кінця зрозумілі оборудки із землею у Малополовецькому неод­норазово говорила на сесіях районної ради її депутат, директор СТОВ “Відродження” Лариса Майсак

. Потім, якраз перед Новим роком, до “Перемоги” ­зателефонував чоловік, який, не ­назвавши свого прізвища, повідомив про рейдерські захоплення землі у цьому селі. Пообіцяв приїхати і надати конкретні факти, але, вочевидь, йому щось стало на заваді, бо у редакції ми його так і не дочекалися.

А нещодавно надійшов лист меш­канки Малополовецького, в якому пише вона про “самозахват землі (колишніх чагарників, що у межах Малополо­вецької сільської ради)” одним із дачників. Авторка листа вказує й на ­основну причину свого звернення до газети: “Ця земля межує з моїм городом, прихвачуючи мої межі, до яких я не можу доступитися”. Тому вона хоче, щоб редакційний фотокореспондент “сфотографував самозахват землі”.

Втім, факт “самозахвату” в листі звучить не зовсім переконливо, бо далі в ньому ж йдеться про те, що “колишні чагарники” продані дачнику сільською радою.

Шановна дописувачко, виконати Ваше прохання (зробити знімки “захопленої” землі) було б чи не найпростішим завданням для редакції. А далі що? Передати ці фото Вам для подальшого звернення до суду? Адже майже всі міжсусідські стосунки стосовно встановлення меж між їхніми садибами чи городами закінчуються у судах. На моїй пам’яті є випадок, коли йшлося про земельну полосу завширшки менше п’ятнадцяти сантиметрів, а судова тяганина тривала роками. Та й закінчилася вона ­неочікувано для позивача: не дочекався він, як йому здавалося, правильного, тобто на його користь, судового рішення – помер…

Але у будь-якому випадку залишити звернення до газети без реагування не в наших принципах, тому ми ­попросили виконком Малополовецької сільської ради прокоментувати ­повідомлене у листі жительки цього села.

Ось дослівна відповідь на наш ­запит (з етичних міркувань замість прізвищ вказуємо лише ініціали):

Земельна ділянка була передана у власність громадянину Р.Г. відповідно до повноважень, визначених ст. 12, 122, 123 Земельного кодексу України, рішенням сесії Малополовецької сільської ради, а не продана, як вказує громадянка Б.Н. Під час виготовлення громадянином Р.Г. проекту землеустрою щодо встановлення меж цієї земельної ділянки мешканка села Б.Н., як суміжний землекористувач, межі погодила, підписавши акт про передачу на зберігання межових знаків.

Разом із цим, 28 грудня 2017 року земельна комісія Малополовецької сільської ради рекомендувала Б.Н. дооформити державний акт на свою земельну ділянку відповідно до чинного законодавства і встановити ­межові знаки в натурі (на місцевості) відповідно до меж земельної ділянки за кадастровим номером”.

Отже на цей момент, шановна дописувачко, у редакції газети немає підстав не довіряти виконкому і земельній комісії сільської ради вашої територіальної громади.

Зоя ЗІНОВ’ЄВА

 

Копіювання матеріалів сайту дозволено тільки після узгодження з редакцією газети "Перемога". По всім питанням звертайтесь на електронну скриньку smok7@ukr.net

Top Desktop version