Перемога

Switch to desktop Register Login

Післясесійні медичні пристрасті

gennadiy-2-18Під час роботи сімнадцятої чергової сесії Фастівської районної ради, що відбулася за тиждень до Нового року, її депутати порушили низку питань, які зацікавили громадськість не тільки району, але й міста. “Перемога” не стала обтяжувати своїх читачів серйозними тематичними публікаціями у святкових новорічних номерах, а відразу після Нового року звернулася до ­голови Фастівської районної ради Геннадія СИВАНЕНКА з пропозицією прокоментувати деякі з ухвалених 22 грудня на сесійному засіданні рішень.

– Геннадію Павловичу, останнє засідання районної ради, втім, як і попередні, пройшло організовано: протягом двох із зайвим годин розглянуто тридцять чотири питання. Зва­живши на те, що серед них були глобальні ­питання на кшталт затвердження плану соці­ально-економічного і культурного розвитку району і районного бюджету на 2018 рік, можна стверджувати, що депутатський корпус за два роки спільної роботи став монолітним, ­одноголосно підтримуючи ухвалення майже всіх рішень?

– Якщо відверто, то я задоволений результатами останньої сесії, яка була цілком робочою. Окрім того, що вона була підсумковою – із підведенням проміжних підсумків, на ній ми ще й за­клали плани роботи на майбутні періоди. Як мінімум – на весь 2018 рік. Стосовно ж організованості депутатів скажу, що з перших днів роботи ми стали дотримуватися такої позиції: місцеве­ самоврядування повинне займатися районними проблемами. Депутати працюють у раді конструктивно, і в цьому, на мою думку, запорука досягнення її чіткої і стабільної роботи.

А потім: не треба забувати про напружену предметну роботу постійних депутатських комісій ­перед кожною сесією. Саме на комісіях і закладається підґрунтя організованого проведення ­сесійних засідань.

– Які із численних питань порядку денного цієї сесії Ви вважаєте найактуальнішими?

– Одним із перших було розглянуто звернення до вищих державних органів, яке ми внесли до порядку денного додатково за ініціативою ­голови земельної комісії Лариси Майсак. Воно стосується змін до Податкового кодексу Укра­їни в частині скасування відшкодування податку на додаткову вартість на експорт олійних культур. В основі звернення – позиція наших аграріїв, яка є абсолютно розумною і обґрунтованою, тому й була одноголосно підтримана депутатами райради. Ми вважаємо, що зміни щодо скасування ПДВ на експорт сої, соняшника і рапсу мають усі ознаки картельної олігопольної змови. У цій схемі трейдери отримували оплату своїх послуг у вигляді відшкодування ПДВ. Монополісти ж намагаються максимально знизити вартість сировини для її переробки, що ляже тягарем на товаровиробника, а зрештою й на кожного селянина, який це відчує в можливому зменшенні орендної плати за пай, що потягне за собою й надходження до місцевих ­бюджетів. Зауважу, що такі радикальні зміни до Податкового кодексу України попередньо не ­обговорювалися ні в професійній спільноті ­аграріїв, ні у Верховній Раді. До речі, Кабінет Міністрів України теж не підтримує таке нововведення, тому сподіваємося на позитивний результат щодо звернення районної ради.

– Днями Президент України підписав Указ щодо укрупнення мережі судів. Це стосується Фастівського міськрайонного суду?

- Так, в межах судової реформи була цілковита ймовірність об’єднання Фастівського міськрайонного суду з іншими. Тому на сесії депутати ухвалили звернення, в якому просили врахувати ­об’єктивні критерії, в тому числі й майже дев’яностотисячну кількість населення Фастова і Фастів­ського району, серед якого багато соціально ­незахищених осіб. Люди в результаті такого ре­формування отримали б ускладнений доступ до судочинства через відсутність транспортного сполучення з районом, а йшлося про Васильків, куди пропонувалося перенести Фастівський суд. Додам, що всі обумовлені реформою вимоги щодо приміщення, кількості суддів і населення на території району для утворення Фастівського окружного суду витримано. Сподіваємося, що наше звернення було вчасно почуте як керівництвом держави, так і представниками судової адміні­страції, і враховане при проведенні реформу­вання: Указом Президента України створено ­Фастівський окружний суд.

Районна рада на цій сесії підтримала ще одне звернення до вищих органів, в якому просить залишити ДП “Фастівське лісове господарство” в статусі юридичної особи, а також унеможливити приватизацію державних лісогосподарських підприємств або передачу їх у концесію. Депутати районної ради зважили на те, що збереження чинної структури управління забезпечить кон­троль за використанням і відновленням лісових ресурсів, а головне – наповнення місцевих ­бюджетів за рахунок податків, які сплачує наше лісове господарство.

– Під час розгляду програми соціально-економічного і культурного розвитку району на 2018 рік прозвучала пропозиція перенести це питання на наступне сесійне засідання. Із чим це пов’язано?

– До проекту програми були внесені всі пропозиції, які надійшли від розпорядників бюджетних коштів, від депутатів районної ради, сільських і селищних голів. Хоча це питання було дискусійним: під час обговорення вносилися пропозиції затвердити тільки ті об’єкти, які будуть забезпечені реальним фінансуванням. Разом із цим, завдяки спільній позиції депутатів районний бюджет на 2018 рік було затверджено без бюджету розвитку, тому він не передбачає жодних видатків на розвиток територій, а лише – на захищені статті, основні з яких – зарплата й енергоносії.

Окремо щодо видатків розвитку. Необхідно мати можливість врахувати різні рівні бюджету, тож ухвалена на сесії програма соціально-економічного і культурного розвитку стане підставою для звернення до Верховної Ради і обласної ради із пропозиціями щодо включення певних об’єктів у відповідні державні та обласні програми. Через це депутати й погодилися із розглядом цього важливого питання саме на цій, а не наступній сесії. А до бюджету розвитку, відповідно й програми соціально-економічного і культурного розвитку району, ми повернемося у січні-лютому.

– Прокоментуйте, будь ласка, питання, яке викликало чималий резонанс у місті, стосовно зміни юридичної адреси Фастів­ської ЦРЛ.

– Принципово заявляю, що питання про зміну місцезнаходження Комунального некомерційного підприємства Фастівської районної ради “Фастівська районна лікарня” з адреси м. Фастів, вул. Л.Толстого, 17 на адресу смт Борова, вул. Глібова, 3 не має жодного політичного підґрунтя, а обґрунтоване лише здоровим глуздом і необхідністю забезпечити стабільну роботу медичного підприємства, яке обслуговує як жителів міста, так і мешканців району. Хотів би наголосити, що тут не йдеться про якісь домовленості чи рішення району і міста щодо розриву єдиного медичного простору. Мені прикро про це говорити, але такі чутки є нічим іншим як маніпуляціями та інсинуаціями окремих осіб, які, можливо, розраховували використовувати певний фінансовий ресурс не для медицини, а для ­задоволення власних потреб.

Давайте проаналізуємо таку “арифметику”. 2015 року до міського бюджету було сплачено із відрахувань ПДФО працівників районних медичних закладів 2 мільйони 700 тисяч гривень податків. Того ж року з міста до районного бюджету не було отримано жодної гривні на підтримку закладів охорони здоров’я. ­Разом із цим, із районного бюджету було ­додатково профінансовано нашу медицину на 3 мільйони 700 тисяч гривень. У 2016 році до міського бюджету сплачено 3 мільйони гривень із відрахувань ПДФО, а на підтримку медичної галузі направлено 2 мільйони 400 тисяч гривень. З районного бюджету було того року профінансовано медичну галузь на зарплату й енергоносії на 7 мільйонів гривень. Минулого року (за одинадцять місяців 2017 року) місто надало на придбання медичного обладнання 5 мільйонів 900 тисяч, а з районного бюджету за цей же період на зарплату медиків та енергоносії профінансовано 6 мільйонів 200 тисяч гривень. Виходить, що за рахунок сільських, селищних і районного бюджетів ми вимушені шукати ресурси на ­покриття захищених статей – зарплати і ­енергоносіїв. Тут треба зважити ще й на те, що річний міський бюджет значно більший, аніж районний. ­Зазначу й те, що міська рада, передаючи кошти, за що ми їй вдячні, на придбання обладнання, потім це висвітлює як особисте рішення міста, а не спільну діяльність міської і районної рад. Такої, я б сказав, індивідуаліс­тичної риторики з боку району ніколи не зву­чало і звучати не буде. Наша позиція незмінна: ми будуємо єдиний медичний простір і всі наші дії заради одного – надання стабільних і якісних медичних послуг нашому населенню.

– На сесійному засіданні йшлося про якусь аж занадто складну процедуру “фінансового потоку” на медицину.

– Оскільки це досить принципово, то процедурні моменти я роз’ясню детальніше. Відомо, що медична галузь не покриває свої потреби за рахунок субвенції із державного бюджету: не враховуються енергоносії і деякі видатки, у тому числі й на утримання технічного персоналу, і вони дофінансовуються з місцевого бюджету. А щоб це здійснити, треба, по-перше, дочекатися кінця кварталу, щоб переконатися, що є перевиконання бюджету. По-друге, готується лист-звернення до міського голови, який ним направляється секретареві міської ради для розгляду по суті у профільній депутатській комісії. Далі наше звернення розглядається погоджувальною радою міськради, і лише після цього воно виноситься на сесійне засідання міської ради для обговорення в рамках питання про внесення змін до міського бюджету. Після прийняття це рішення підписується міським головою і лише тоді направляється голові райдержадміністрації, який видає відповідне розпорядження щодо прийняття субвенції або наданих коштів на по­треби медичної галузі до районного бюджету. А голова районної ради ініціює засідання про­фільної бюджетної комісії, яка погоджує прийняття цієї субвенції. І лише тоді питання виноситься на розгляд районної сесії для прийняття відповідного рішення про врахування цих коштів до бюджету району, після чого воно деталізу­ється внутрішніми розпорядженнями ­голови рай­держ­адміністрації. Скажете, нудно? І я так вважаю. Інколи на проходження цієї ­бюрократичної процедури витрачається до двох-трьох місяців. І щоб цього уникнути, ­депутатами ра­йонної ради й ухвалено рішення про зміну місцезнаходження ЦРЛ. Тому повторюю, щодо тих осіб, які висловлюють підозру, що це рішення має інше підґрунтя, аніж більш термінове й ефективне фінансове забезпечення нашої медицини, у мене виникають сумніви, що вони захищають суспільні інтереси. На моє переконання, крок районної ради щодо зміни юридичної адреси ЦРЛ – цілком прагматичний і відповідає нинішнім умовам та ситуації, яка склалася в місцевій медицині.

– Хотілося б почути аргументацію, чому новою юридичною адресою було обрано саме Борову.

– А це була єдина можливість перереєструвати центральну районну лікарню, бо за умовами здійснення діяльності, згідно зі статутом цього медичного підприємства, окрім Фастова і Борової, інших місць для здійснення діяльності немає.

До речі, ще однією причиною необхідності перереєстрації ЦРЛ було те, що міська рада не передбачила субвенцію центру первинної медико-санітарної допомоги. Але ж така допомога буде надаватися й жителям міста, і надаватиметься вона за рахунок місцевого бюджету (районного, сільських і селищних) без субвенції міста. Разом із цим, я впевнений, що у вирішенні цього питання ми знайдемо порозуміння із міськими колегами.

Додам, що проект рішення стосовно зміни юридичної адреси ЦРЛ підготовлено райдерж­адміністрацією та підтримано депутатом Київ­ської обласної ради Олександром Волинцем, який був присутній на сесії районної ради.

Важливо, що відрахування з ПДФО працівників ЦРЛ, згідно із Податковим і Бюджетним кодексами, не будуть йти до селищного бюджету Борової, а надходитимуть безпосередньо до районного бюджету, з якого потім направлятимуться лише на забезпечення захищених статей медичної галузі міста і району.

– Чи не означає це, що міськрайонні тертя на місцевому медичному просторі ще триватимуть?

– На етапі обговорення щодо формування ­єдиного медичного простору у Фастові і Фастів­ському районі колегам з міської ради пропонувалося в рамках одного підприємства створити єдиний медичний заклад, внісши зміни до статуту і щодо керівництва закладів як первинної, так і вторинної ланок, і щодо адміністративно-фінансового впливу депутатського корпусу міської ради на всі процеси, які взагалі йтимуть в галузі місцевої медицини. На жаль, ці пропозиції під­тримані лише частково. Нині у нас є звернення ста двадцяти працівників районного центру первинної медико-санітарної допомоги, які не бажають працювати в рамках міського центру. Я не можу коментувати підґрунтя цих звернень. Водночас, у нас відсутні підстави для того, щоб змусити медиків перейти до того закладу, в ­якому вони не бажають працювати. Тиснути на них було б неправильним – тут повинні бути створені або умови, або відповідна аргумен­тація для їхнього заохочення.

Іще один момент. Перед тим, як планувати медичне обслуговування, міській владі було запропоновано створити відповідну мережу закладів. Зазначу, що ми повністю йшли назустріч, пропонуючи різні об’єкти комунальної власності району для розміщення міської ­амбулаторії. Тому, повторюю, всі розмови стосовно якоїсь нашої зацікавленості у зміні ­юридичної адреси ЦРЛ, а тим більше стосовно звернень до суду, що озвучують окремі депутати, є нічим іншим, як шантажем, розбалансуванням і прагненням враховувати приватні інтереси, забуваючи про спільні.

– Хотілося б знати Вашу точку зору ­стосовно дитячої консультації, про долю якої у місті зараз можна почути різне.

– Спільно з Фастівською РДА, якій делеговані повноваження з управління медициною, та керівництвом центру первинної медико-санітарної допомоги розглянули лист керівництва міста з пропозицією передати приміщення дитячої консультації на вулиці Івана Ступака, 11 для розміщення міської амбулаторії та проведення капітального ремонту. Для ви­рішення цього питання оперативно запропонували тимчасово розмістити педіатрів у приміщенні ЦРЛ на вулиці Льва Толстого, 24. Задум розмістити дитячу консультацію на першому поверсі не видався можливим, тому вона буде поки що розташована на ­третьому поверсі. Разом із тим, я цілком ­розумію, що медичні послуги, особливо для дітей, повинні надаватися, бажано, в окремому зручному приміщенні на першому ­поверсі. Керівництву центру медико-санітарної допомоги поставлено завдання створити гідні умови як для дітей, так і їхніх батьків, максимально врахувавши потреби і зручність у процесі обслуговування.

– На цій сесії райрада ухвалила рішення про передачу майже двохста гектарів землі місту. У наших сусідів із Василькова, приміром, більше двох років триває тяганина щодо по­дібного питання. Роз’ясніть ситуацію.

– Справді, Фастівською районною радою, єдиною у Київській області (а й навіть в Україні), ухвалено рішення про погодження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж Фастова. Згідно з ним у межі міста включено 198,6 гектара земель Фастівського ра­йону (територій Веприцької, Малоснітинської, Бортниківської, Червонен­ської і Волицької сільських рад). На жаль, місто, як нам здається, навіть не помітило цього ­кроку. А, на нашу думку, саме такий фаховий і прагматичний підхід до вирішення проблеми (не відмовляючи і не затягуючи процес із різних причин) якраз і є показовим у роботі районної ради. Ми не маніпулюємо тими речами, які не на користь розвитку громади. Тим більше, нам не зрозуміла вся ця псевдоінформаційна кампанія заради якоїсь істеричної дискредитації ра­йонної ради, яку можна розцінити лише як дешевий, сподіваюся, не передвиборчий піар.

– Геннадію Павловичу, цей номер ­“Перемоги” наші читачі отримають у ­святкові Різдвяні дні. Що б Ви хотіли побажати їм і всім мешканцям Фастівщини?

– Ми увійшли в новий 2018 рік, і кожен сподівається на кращі зміни. Але простих рецептів щасливого року, як і простих часів, не буває. Все залежить від нас, тож творімо добро, віримо в себе і свою країну. Особисто я щиро вірю, що цього року ми будемо спільно і конструктивно працювати з міською владою на благо Фастівщини та її мешканців. Зичу всім миру, здоров’я і щастя у новому році і радісних Різдвяних свят!

Розмову вела Зоя ЗІНОВ’ЄВА

 

Копіювання матеріалів сайту дозволено тільки після узгодження з редакцією газети "Перемога". По всім питанням звертайтесь на електронну скриньку smok7@ukr.net

Top Desktop version