Перемога

Switch to desktop Register Login

Історія – поряд. І потребує захисту!

ist-2-18

Неподалік дороги Фастів-Київ розкинулося село Оленівка. Село як село, проблеми такі ж, як у всіх українських селах: напівпорожня школа, безробіття… А якихось сто років тому тут усе було інакше. Це був один із осередків культури і духовності, тут розквітали ремесла, а сільське господарство давало такі прибутки власникам Оленівки і жителям села, що сьогодні можна говорити про економічне диво, яке відбулося тут на зламі століть.

Почнемо з початку. Наприкінці дев’ятнадцятого століття ці землі перейшли у власність родини відомих цукрозаводчиків Варвари і Богдана Ханенків, звідси розпо­чався їхній тріумфальний хід на вершини української історії.

Важко уявити сучасних олігархів з їхніми хапально-жувальними інстинктами, які б збагачувалися самі, збагачуючи при цьому Укра­їну і народ – творця матеріальних благ, які б дбали не про те, як більше вкрасти і вкрадені кошти вивезти в офшори, а про майбутнє країни, де живуть.

Оленівська реальність початку двадцятого століття зараз видається фантастикою. Тут бере початок “народний капіталізм”: зароблені кошти витрачалися на добробут ­населення. Гроші не розтринь­кувалися бездумно, а вкладались у розбудову села і в придбання творів мистецтва, які в майбут­ньому були передані в дар Україні.

У ХХ століття Оленівка, завдячуючи розумному керівництву і дбайливому господарюванню, увійшла з прекрасним дендропарком, вимощеними бруківками вулицями, електростанцію й однією з найкращих в усій імперії ткацьких майстерень.

У селі було побудовано дві школи, млин, водогінну вежу, церкву, розписи в якій зробили відомі італійські майстри іконопису. Тут був магазин, де селяни зберігали резервний фонд зерна на випадок посухи, діяла “шкіл­ка” – господарство з вирощування саджанців нових сортів плодово-­ягідних і декоративних культур для всієї округи, а також курси домогосподарства, де дівчата навчалися ткацькому ремеслу, а хлопці – столярній справі.

Окремо хочеться сказати про ткацьку майстерню, обладнану за останнім на ті часи словом техніки. Художнім керівником у ній був ­відомий український художник та ­архітектор Василь Кричевський.

Не можна не згадати і про маєток Ханенків, де, без перебільшення, творилася новітня історія України. У 1918 році Ханенки юридично передали в дар місту Києву, а точніше УНР, свій маєток з безцінними творами мистецтва, які вони збирали протягом усього життя.

До сьогоднішніх днів дивом ­зберіг­ся дендропарк з його чарівними ставками і багатовіковими дубами. Можливо, саме під цими дубами відбувалася у 1621 році велика козацька рада, зібрана гетьманом ­Сагайдачним. Тоді в урочищі “Суха діброва” раду радили 50 тисяч козаків і 300 священиків. Історія не вказує точного місцезнаходження цього урочища, але є дуже велика ймовірність того, що це відбувалося тут. Серед жителів Оленівки і досі ходять легенди про численні скарби, сховані під козацькими дубами…

Але теперішнім можновладцям байдуже до нашої історії та культури, їм не потрібні парки і пам’ятники, їх цікавлять українські чорноземи, які треба терміново продати і виручені кошти вивезти на Кіпр чи Мальдіви. Поля навколо ханенків­ського парку щедро обробляються отру­тохімікатами, що негативно ­впливає на екосистему регіону: рі­-вень нітратів у водоймах перевищує всі допустимі норми, гинуть дуби…

Зараз на захист цієї унікальної ­пам’ятки стало Українське козац­тво. На березі одного зі ставків ­Фастівський курінь Українського ­козацтва встановив Пам’ятний знак козацької звитяги і пам’яті роду Ханенків. Козаки взяли шефство над історичними дубами і закликають усіх небайдужих українців ­зупинити глумління над нашою ­історією і природою.

Україні потрібні нові Ханенки, ­Терещенки, Симиренки, Харитоненки, а не злодії в “законі”!

Анатолій Мондзолівський, бунчужний Фастівського куреня Українського козацтва

Копіювання матеріалів сайту дозволено тільки після узгодження з редакцією газети "Перемога". По всім питанням звертайтесь на електронну скриньку smok7@ukr.net

Top Desktop version