Перемога

Switch to desktop Register Login

На цвинтар – за “свіжою копійкою”?!

zzz-2-18

Листи наших читачів завжди викликають запитання і роздуми: чому так трапилося, навіщо, через що, як допомогти, що робити? Зрозуміло, що людина просто так до газети писати не стала б. І дуже рідко (а так би ­хотілося!) читачі діляться з нами своїми ­радощами. ­Частіше так буває: читаєш рядки, а між ними – біль, страждання, образа. І майже завжди – через людей, які поруч… І тоді роздуми над листом набувають присмаку обурення, розгубленості і навіть злості.

Саме такі емоційні відчуття викликало звернення до редакції мешканки Паляничинців Марії ДУБОВОЇ. Вона пише:

– У листопаді минулого року на Паляничинському кладовищі було скоєно злочин, навіть вандалізм: з трьох могил було ­ви­крадено огорожі, хрести, кам’яні вази і лавочки. А через місяць, у грудні, така ж біда прийшла й до мене: з могили мого чоловіка було викрадено пам’ятник і лавочку, пошкоджено хрест і постамент. Не можу передати, як образливо! За життя чоловік був ліквідатором ЧАЕС першої категорії, через що й став інвалідом першої групи. Він захищав людей від наслідків катастрофи, а вони, виходить, так йому віддячили. Я двічі зверталася до поліції, повідомила працівникам Паляничинської сільради, але результатів своїх звернень не бачу. Тому й вирішила звернутися до нашої газети “Перемога”, якій довіряю.

Не можна сказати, що ніхто не відреагував на звернення Марії Дубової. Паляничинський сільський голова Тамара Ліханова теж обурена діями нелюдів, які намагаються розживитися “свіжою копійкою”, продавши вкрадене із місцевого кладовища. “Десь же є точка прийому поцупленого з могил? – говорить вона. – То, мож­ливо, поліція, в якої не вистачає кадрів, щоб забезпечити діль­ничним інспектором територію кожної сільської і селищної ради, хоча б зуміє знайти тих, хто приймає могильні пам’ятники?”.

Отже, злодії із підлою душею (бо тільки такі можуть образити тих, хто не може їм гідно відповісти!) перейшли із металевої цвинтарної “продукції” на ­гранітну та мармурову. Шкода, але подібні факти вандалізму і крадіжок з кладовищ непоодинокі. Траплялося таке у Кожанці, Червоному, та й інших населених пунктах. Редакція сподівається отримати грунтовну відповідь нашої поліції стосовно результатів розгляду звернення постраждалої жительки Паляничинців Марії Дубової.

Можливо, й недоречно, але пригадався один випадок. У ­Таїланді наш співвітчизник загубив у центрі їхньої столиці дорогий телефон. Схопився через чотири години, взяв інший телефон і пішов (звичайно ж, не сподіваючись на удачу, а так – на всяк випадок) шукати загублений на звуковий відгук. І знайшов! ­Тисячі люд­ських ніг обминали його, бо тисячі людських душ казали: “Не твоє – не візьми!”. А тут – на кладовища за копійкою внадилися! Далеко, певно ж, ще нам до отого громадянського суспільства, де люди і мають, і цінують справжні моральні цінності…

Зоя ЗІНОВ’ЄВА

Копіювання матеріалів сайту дозволено тільки після узгодження з редакцією газети "Перемога". По всім питанням звертайтесь на електронну скриньку smok7@ukr.net

Top Desktop version