Актульні новини Фастова і Фастівського району

Україна запроваджує земельно-реєстраційну реформу

1 січня набув чинності Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”. Фахівці визнають це непересічною подією і кажуть, що такий крок має суттєво просунути врегулювання правовідносин у сфері власності , зокрема, земельно-реєстраційну реформу в Україні, і гармонізувати вітчизняне законодавство у цьому питанні з європейським. Закон покликаний стати на заваді незаконним операціям з нерухомістю.

Учасники прес-конференції, яка відбулася з цієї нагоди, зазначили, що Україна стала останньою європейською державою, яка запроваджує у себе цивілізовану реєстраційну систему. Досі у нас діяла та, що дісталася у спадок від Радянського Союзу. Її вважають громіздкою та неефективною, а головне – вона не відповідає вимогам ринкової економіки та сучасного бізнесу, в тому числі – й аграрного, а в багатьох випадках – навіть світоглядним позиціям сьогодення.

Член Ради Асоціації “Земельна спілка України” Андрій Мартин зауважив, що українські громадяни часто-густо потрапляють у тенета заплутаної системи врегулювання питань власності. “Всі ми звикли до того, що квартиру або будинок реєструють в БТІ. Це, зазвичай, комунальні підприємства, але деякі з них уже примудрилися стати комерційними структурами. За земельні ділянки у нас завжди відповідали органи земельних ресурсів, які видавали державні акти на право приватної власності на землю, постійного користування землею, реєстрували договори оренди земельних ділянок, – сказав він. – І якщо комусь доводилося передавати земельну ділянку під заставу, в іпотеку, то Міністерство юстиції вело відповідний реєстр заборони відчуження нерухомого майна та реєстр іпотеки. Така система була громіздкою, розпорошеною між багатьма органами і службами, тож навряд чи була зручною”.

Із введенням нового закону всі права щодо власності реєструватимуться в одному місці. Завдяки цьому громадянам буде набагато легше розпоряджатися своєю власністю, підкреслив Андрій Мартин.

Заступник директора Департаменту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Анатолій Лещенко запевнив, що процедури реєстрації для громадян будуть значно спрощені. Так, законом встановлені чіткі терміни щодо проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно. Якщо йдеться про новосформовану ділянку, сказав він, то в цьому випадку термін встановлений у 14 робочих днів. З 1 січня 2014 року передбачається його скорочення до 5-ти робочих днів. Якщо ж мова йде про реєстрацію обтяжень або іпотеки, то вона здійснюється впродовж одного робочого дня. Якщо ж такі права виникатимуть у результаті вчинення нотаріальних дій, то державна реєстрація здійснюватиметься одночасно з ними.
За інформацією Анатолія Лещенка, з 1 січня 2013 року передбачено справляння єдиної фіксованої плати по всій Україні. За проведення державної реєстрації права власності справлятиметься державне мито в розмірі 119 гривень. Якщо ж мова йде про реєстрацію інших речових прав чи обтяжень, то плата становитиме 51 гривню. Також передбачається справляння плати за надання витягу з Державного реєстру речових прав. Такий витяг коштуватиме 121 гривню.

Особливу увагу Анатолій Лещенко звернув на те, що “ті права, які були зареєстровані раніше, визнаються дійсними, і власники земельних ділянок, житлових будинків, квартир залишаються їхніми власниками. Тож їм не потрібно вчиняти якихось підтверджуючих дій, пов’язаних із переоформленням прав власності”.

Земельна реформа в  Україні здійснюється з 1991 року. На сьогодні, за інформацією директора Ресурсного центру з прав власності на землю, створеного при Асоціації “Земельна спілка України”, Андрія Кошиля, вже половина території держави перетворилася на приватну власність. “За цей період сформувалося близько 20 мільйонів земельних ділянок. На жаль, не всі вони належним чином оформлені”.

Чому це сталося? Впродовж двох десятиліть в Україні часто змінювалося земельне законодавство. За цей час ми бачили вже три Земельних кодекси. Земельну сферу регламентують близько 50-ти законодавчих актів і понад 500 підзаконних актів. До 2002 року ділянки навіть не прив’язувалися до єдиної системи координат.

“Таким чином, – резюмував Андрій Кошиль, – накопичилася велика кількість проблем, з якими стикнуться як держава, так і власники земельних ділянок. А це люди, які в більшості проживають у сільській місцевості. Я маю на увазі близько 7 мільйонів власників земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Таким людям буде дуже важко розібратися в чинному законодавстві. Тому ми повинні об’єднати свої зусилля для того, щоб надати їм прості і зрозумілі інструкції, як поводитися в тих чи інших ситуаціях, яким чином можна оформити земельні ділянки. З цією метою і було створено Ресурсний центр, який тісно співпрацює з Проектом USAID “АгроІнвест”.

За словами учасників прес-конференції, у найкращій ситуації будуть ті громадяни нашої держави, які вже мають зареєстровані у земельному кадастрі ділянки з присвоєними їм кадастровими номерами. Інша річ, якщо хтось завчасно не зміг цього зробити. “Це дійсно досить серйозна проблема, – сказав Андрій Мартин. – Дуже багато сільських жителів не мають державних актів на земельні ділянки, якими володіють. Все, що у них є, – це, в кращому випадку, рішення про приватизацію земельної ділянки, яке ухвалювала сільська рада”.

Андрій Мартин пояснив, що таким сільським жителям спочатку доведеться законтактувати із землевпорядними організаціями і замовити їм відповідну технічну документацію. “Має прийти землевпорядник, поміряти земельну ділянку, визначити її межі, внести інформацію про неї до земельного кадастру. Тільки тоді їй буде присвоєно кадастровий номер, і після цього на неї вже можна буде реєструвати свої права”.

Андрій Мартин припустив, що перші місяці 2013 року для реєстраційної системи виявляться найтяжчими. Вона тільки набуватиме досвіду роботи, налагоджуватиме взаємодію з органами земельних ресурсів, які здійснюватимуть ведення Державного земельного кадастру. Натомість приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Оксана Мироник зауважила, що така реєстраційна робота не є новою для її колег. Вони займаються нею з 1998 року, відколи в Україні з’явилися перші електронні реєстри. “Ми готові до роботи із системою. З нами протягом року працювала інформаційна служба Міністерства юстиції, проводили практичні заняття. Ми постійно співпрацюємо з технічними службами, які створюють і оновлюють цей реєстр”.

Головний юридичний радник Проекту USAID “АгроІнвест” Павло Кулинич також підтвердив, що в нашій країні достатньо фахівців, аби надавати реєстраційні послуги на високому рівні. Для цього було навчено понад 2 тисяч державних реєстраторів, до цієї роботи залучаються понад 6 тисяч державних та приватних нотаріусів.

Павло Кулинич зосередив увагу і на можливих проблемах, які можуть виникати вже ближчим часом. “Наприклад, з 1 січня в наше законодавство вводиться таке поняття, як “сформовані земельні ділянки”. Це земельні ділянки, які вже пройшли процес державної реєстрації й отримали кадастровий номер. Однак в Україні є велика кількість земельних ділянок без кадастрового номера. Це – земельні ділянки, які були надані у власність чи у користування до 2004 року. Чи визначатиме закон право громадян і юридичних осіб на такі земельні ділянки після 1 січня 2013 року? Визнаватиме, але не повною мірою. Адже земельні ділянки, які не мають кадастрового номера, вважаються не повністю сформованими. Тому до завершення їх формування власники таких ділянок зможуть лише володіти і користуватися ними. А якщо у них виникне потреба розпорядитися такою ділянкою – продати, подарувати, передати в оренду тощо – тоді доведеться завершити її формування. Воно передбачає замовлення у землевпорядній організації виготовлення відповідної землевпорядної документації, на підставі якої відомості про земельну ділянку будуть занесені до Державного земельного кадастру з присвоєнням ділянці кадастрового номера”.

Павло Кулинич підкреслив, що вже невдовзі на нас у земельному законодавстві чекатиме велика кількість змін. “Їх  буде набагато більше, ніж було з 1 січня 2002 року, коли вводився в дію чинний Земельний кодекс України. За своїми масштабами ці зміни цілком справедливо можна кваліфікувати як земельно-реєстраційну реформу”.

Михайло ВЕРНИГОРА, Національний прес-клуб  з аграрних і земельних питань