Актульні новини Фастова і Фастівського району

Читати – це класно!

І писати те, що із захопленням читатимуть інші, – також

Чи траплялося вам бачити санчата, ковзани і лижі, що їдуть під гору самі? А може, ви зустрічали в кабінеті стоматолога здоровецького бурого ведмедя? А із зеленою красунею-ялинкою, яка мандрує світом поруч із рудим лисом-чарівником, ви знайомі? Якщо ні, то очевидно, ви ще не читали повісті “Вертихвіст” Валентини Вздульської – молодої письменниці, яка пише для дітей. Валя – наша землячка, вона народилася у Фастові і зараз мешкає на Казнівці. Закінчивши у 2006 році Національний університет “Києво-Могилянська Академія” за спеціальністю “Філологія”, працювала журналістом на ­фастівському радіо “Веста”, потім у столичних газетах, ­редактором в одному з київських інтернет-видань.

Валентина Вздульська є не лише українською дитячою письменницею, а й літературним критиком, дослідницею книжок і співзасновницею сайту про дитячу літературу “Казкарка” і щорічного “Рейтингу критика: найкращі дитячі та підліткові книжки року”. Два роки тому тексти Валентини, як і твори кількох десятків інших сучасних письменників, включено до оновленої шкільної програми з літературного читання для молодших класів. Саме її праця і старання багато в чому змінюють уявлення про те, якою має бути сучасна українська книжка для дітей і підлітків. Валя й досі перебуває у постійному творчому ­пошуку, але зізнається, що почувається абсолютно щасливою, бо займається улюбленою справою. Про своє творче життя, дитячі читацькі смаки, а також про те, як батькам не помилитися з вибором дитячої книжки талановита фастівчанка, надзвичайно розумна й привітна Валентина ВЗДУЛЬСЬКА розповіла в інтерв’ю “Перемозі”.

Я філолог, а тому все моє життя пов’язане з книжками і літературою. Коли постало питання, чим займатися у житті, я зловила себе на думці, що мені цікаво робити проекти, а також писати оповідання та казки. Коли бачиш, що твоя праця справді має відгуки маленьких читачів, від цього отримуєш справжній кайф. Спочатку я редагувала книжки інших авторів, а потім виникла ідея написати свою. У мене є багато друзів-видавців, разом із якими ми впо­рядкували кілька книжок. Для підлітків – це сучасні оповідання, які містить книга “Чат для дівчат”, електронна книжка “Кролик і гном”. Потім ми зробили і ­видали ілюстровану книгу “Лист на війну”, в якій ­розміщені реальні листи дітей, а також їхні малюнки нашим солдатам. Цей мистецький проект на минулому “Книжковому арсеналі” визнаний одним із ­десяти найкращих за дизайном в Україні.

Днями ми з колегами завершили ще одну роботу – кулінарну книгу для дітей. Вона має чудове офор­м­лення і містить сучасні рецепти для маленьких ­кулінарів. Окрім уже відомих моїх авторських книжок, ще чотири готуються до друку. Це біографія ­Шекспіра для дітей, збірка поезій, книжка для ­школярів початкових класів і книга про фотографію для допитливих.

– Вся твоя творчість спрямована на юного читача. Чому ти обрала саме дитячу літературу і чи не хотіла б писати для дорослих?

В дитячу книжку я закохалась у студентські роки, а в дитинстві, навпаки, віддавала перевагу дорослим пригодницьким романам. Коли я відкрила ­феномен дитячої літератури, зрозуміла, як це класно і цікаво. Лише так я можу фантазувати, вигадувати персонажів, на які хочуть бути схожими діти. У дорослій літературі це неможливо, адже виростаючи, люди стають занудами і їм важко зрозуміти ­вигадані штуки.

– Для тебе письменницька діяльність є роботою чи тим, що приносить виключно задоволення?

Роботою її не можна назвати, бо за неї майже не платять. Зараз цінуються природничі книжки. ­Приміром, за посібник з біології можна отримати ­високий гонорар. А я пишу щось цікаве для дітей тоді, коли маю на це час і натхнення.

Як відрізнити хорошу дитячу літературу від поганої?

Це велика проблема для нашої країни. За ­кордоном педагоги є фахівцями з дитячої літератури, вчаться цьому у вищих навчальних закладах. У нас дивляться на дитячу літературу лише як на пов­чальну зброю і пропонують прочитати те, що сучасні діти не розуміють.

А чи розуміють тебе діти, з якими ти часто організовуєш зустрічі для популяризації сучасної дитячої літератури? Що для тебе особисто дає таке спілкування і як твої розповіді сприймають юні слухачі?

Живе спілкування для автора дитячої книги дуже важливе. Часто письменники беруться писати для дітей, не маючи з ними контакту, і виходить так, що коли читаєш їхні твори, відчуваєш, що пише це шістдесятирічна бабуся, а не розповідає головний герой – десятирічний хлопчик. Я ж, навпаки, намагаюся більше дізнатися про сучасних дітей, чим вони живуть, чим цікавляться і про що хочуть читати.

– І що цікавить юного читача?

– Зараз є великий розрив між міськими і провінційними дітьми. Я дуже часто ходжу на презентації до дітей у Києві, Львові та інших великих містах і, спілкуючись з ними, розумію, що, приміром, про ­космос вони можуть розказати більше, ніж я, хоч і вивчала його півроку. Нещодавно на зустрічі у Фастівській районній дитячій бібліотеці з учнями ­четвертих і п’ятих класів Півнян-ської школи я запитала у них, хто такий Альберт Ейнштейн чи Стів Джобс, а вони знизують плечима… Можливо, ці діти не мають доступу до Інтернету, а можливо, це їм просто не цікаво.

– Про що і про кого тоді вони хотіли б читати?

– Часто діти мені кажуть: напишіть про мене! І це справді спрацьовує. Сучасні діти хочуть читати про себе і своє звичне середовище.

– Якщо говорити про найменших слухачів казок, на що батькам потрібно звертати увагу, обираючи в книгарні гарну книжку?

– Найкраще підбирати книжки для своєї дитини в Інтернеті, звертаючи увагу на думки фахівців. А в магазинах раджу батькам не лінуватися, а відкрити і прочитати ­декілька рядків. Якщо ви засумнівалися, краще не беріть її. Варто подивитися й на ілюстрації, щоб ­змалечку дитина мала гарний естетичний смак.

– Сучасні діти, на твою думку, повинні читати сучасні книжки? А як же ті казки, на яких виросли ми, приміром Івасик-Телесик чи Рукавичка?

– Я не маю нічого проти народних казок, потрібно переглянути саме авторські. Треба відходити від тих радянських соціальних ролей, які нам нав’язували. Що ми, приміром, з казок знаємо про бабусю: вона або в’яже шкарпетки, або готує. Якщо це тато – він постійно щось ремонтує, мама – пере…

– У сучасних казках тато має сидіти за ком­п’ютером, мама – займатися бізнесом, а бабуся – кермувати автомобілем?

Приблизно так. В Європі вже давно відійшли від стереотипів і показують життя таким, як воно є.

– А яким є твоє життя у Фастові? Чи слідкуєш за новинами і подіями, які відбуваються в місті, і чи хотіла б ти щось змінити в ньому?

Часто у мене не вистачає часу на плітки в ­соці­альних мережах про місто і фастівчан. Але я зав­жди реагую на екологічні проблеми у Фастові (ситуацію із китайським виробником чи загибеллю риби). У мене є багато знайомих журналістів, і я час від часу підкидаю їм наші місцеві теми для розслідування. Змінити? Кардинально нічого, але є те, що мене надзвичайно хвилює. Коли я зустрічалася зі школярами у дитячій районній бібліотеці, була вражена станом її приміщення. Це так ми дбаємо про те, щоб діти наші були освіченими і хотіли читати?

– З останнім у багатьох дітей проблема… На завершення нашої розмови порадь батькам, як заохотити дитину до читання.

– Головне, не нав’язувати. Моя кузина своїй дитині каже: “Що ти сидиш за комп’ютером, піди краще почитай книжку!”. Після таких настанов вона ніколи не буде читати. Я полюбила книжку тоді, коли бачила, як мій тато після роботи лягав на диван і читав. Тобто своїм прикладом він демонстрував, що книга – це захоплююче і цікаво. Підліткам купіть щось сучасне, приміром “Сутінки” Стефані Маєр чи комікси, і покладіть на видному місці – вони неодмінно зацікавляться. Коли дитина зрозуміє, що читати – це класно, в майбутньому вона буде обирати сер­йозніші книжки і захопиться читанням на все життя.

Розмову вела Олена ОЛІЙНИК