Актульні новини Фастова і Фастівського району

Площа чи базар?

Міська влада хоче, щоб Завокзалка стала красивою площею, а ті, хто там торгує, кажуть: “Базар тут був, є і буде!”

Фастів – це місто базарів на площах. Напевно ж, саме таке перше враження складається про нього у приїжджих. Бо як думати інакше, коли що на При­вокзальній, що на Завокзальній торгують усім, чим тільки можна – від моркви й бананів до штанців і шкарпеток? Особливо по-базарному виглядає Завок­зальна площа. І – по-особливому невпорядкованою. Бо такою і є. Аж плаче за реконструкцією. А багато мешканців цього мікрорайону дуже хочуть, щоб на ній не тільки нарешті навели лад, а й звільнили від торгівлі – аби ряди столів із товарами і сотні покупців між ними не заважали ні дітям до школи йти, ні дорослим на електричку чи автобус бігти.

Офіційно торгувати на Завокзальній площі було дозволено восени 2011 року. Тоді виконавчий комітет міськради дійшов до думки, що, оскільки там все одно жваво відбувався процес купівлі-продажу і побороти його фактично ­неможливо, треба якось все це впорядкувати. Тож і було ухвалено рішення про створення на цій території “тимчасового ярмарку сільськогосподарської продукції”. За кілька днів, 15 вересня, цій тимчасовості виповниться сім років. А може, й не виповниться – адже 27 серпня на сесії міськради депутати (хоч і далеко не всі, але в достатній кількості) проголосували за те, щоб те давнє виконкомівське рішення скасувати. Варто нагадати, що “Перемога” про таку пер­спективу в одному з попередніх номерів повідомляла – розповідаючи про плани міської влади реконструювати цю ­площу, окреслені в цьогорічному травневому рішенні виконавчого комітету.

Майбутньою реконструкцією та численними наріканнями мешканців Завокзалля на безлад на площі й пояснював на сесії необхідність скасування рішення про створення тут тимчасового ярмарку міський голова Михайло Нетяжук. Підприємців, які там торгують і які великим гуртом прийшли до сесійної зали протестувати проти позбавлення їх звичних і дуже вигідних для них торгівельних місць, заспокоював: їм буде надано можливість торгувати майже поруч – на території колишніх орсівських хлібозаводу і складів, що на вулиці Галафеєва, 8 і Великоснітинській, 7. Проте підприємців ця перспектива, м’яко кажучи, не порадувала. Вони були категорично проти такої передислокації. Та й проти запропонованого проекту реконструкції площі – також. Кажуть, картинка красива, але та краса – не для цього мікрорайону, бо на Завокзаллі, мовляв, особлива специфіка, і на лавочках відсипатимуться місцеві п’янички (бо ж поряд – забігайлівки-розливайки) та інші асоціальні особи, а під штамбовими деревами, яким хочуть прикрасити площу, будуть самовільні туалети – ними ж влаштовані. На думку тих, хто на Завокзальній торгує, не варто витрачати гроші на дерева, лавочки й гарні ліхтарі, досить просто навести елементарний порядок : “залатати” ями, зробити зливову каналізацію, виокремити ­доріжку для перехожих. Й узаконити торгівлю тут назавжди. Бо, кажуть, ­базар на цій площі, який здавна називають “хитрим ринком”, був, є і буде. І це, мовляв, – теж історія нашого міста, яку не треба нищити.

Депутати також далеко не всі схвально поставилися до запропонованого проекту рішення. Необ­хідність реконструкції ­Завокзалки і звільнення її від торгівлі ніхто – принаймні вголос – під сумнів не ставив, а ось навколо скасування виконкомівського рішення про створення тут тимчасового ярмарку і рекомендації підприємцям перебратися в інші місця дебати точилися неабиякі. І в двох аспектах.

Депутати Ігор Кириченко, Наталія ­Датко, Олена Смольницька, Геннадій ­Яковюк наполягали: спершу треба створити ­якісну альтернативу, щоб підприємці побачили, що на новому місці умови для них будуть кращі, ніж тут. Ігор Кириченко навіть запропонував знайти у міському бюджеті півтора мільйона гривень і викупити ангар – щоб саме в ньому розмістити продавців. Каже, виділили ж раніше 600 тисяч на те, щоб придбати приміщення для адміністрації міського комунального ринку, то чому б і зараз не витратитися на зручності для тих, хто торгує. А інший аспект дискусії – чому підприємцям, які досі сплачували за свої торгові місця ­комунальному підприємству, тепер пропонують перейти “під крило” приватника. Хіба, запитав депутат Роман Кудь, місь­кому бюджету не потрібні гроші?

Михайло Нетяжук пояснив: для того, щоб цими підприємцями й далі опікува­лося комунальне підприємство “Центр торгівлі і благоустрою”, потрібно, щоб вони здійснювали свою діяльність на земельній ділянці, яка належить до міської комунальної власності. Такої поблизу Завокзальної площі немає, а переходити десь далеко, звичайно ж, ніхто не захоче. Розглядалися різні варіанти, повідомив міський ­голова, але цей, який пропонується, ­видається найоптимальнішим. І найшвидшим в реалізації, бо ж багато часу на те, щоб звільнити площу від торгівлі, немає. З приводу ж наповнення міського бюд­жету від цього ярмарку зауважив: на ­вивезення звідси сміття витрачалося більше, ніж зароблялося…

Аргументи міського голови, а також депутатів Станіслава Онищука й Ольги Бабенко, які намагалися пояснити необ­хідність перенесення ярмарку, не пере­конали ні тих депутатів, які від самого ­початку не були налаштовані підтримати винесений на сесію проект рішення (при голосуванні було віддано лише дев’ятнадцять голосів “за”, а це всього на один голос більше, ніж потрібно для ухвалення рішення), ні підприємців із Завокзальної площі. Обурені тим, що до них не дослухалися, вони, виходячи із сесійної зали, заявили, що нікуди звідти не підуть.

І таки ж нікуди й не пішли. Принаймні, ще цієї середи, через кілька днів після того, як рішення вступило в силу, на Завокзалці було дуже людно…

Людмила Урлапова