Актульні новини Фастова і Фастівського району

Нотатки із сесії міськради

Питання ціни чи політики?

На пропозицію депутата від ВО “Батьківщина” Ігоря Кириченка до ­порядку денного 45-ої позачергової сесії міськради, яка відбулася ­минулого четверга, було внесено питання “Про підтримку звернення депутатів фастівської міськради до Президента України щодо негайного скасування постанови про підвищення ціни на газ для населення”.­ Але за те, щоб надіслати Президентові вимогу зупинити дію відпо­відної постанови Кабінету Міністрів, згідно з якою ціна на газ для ­населення зросла на 23 відсотки, і вжити заходів до її скасування, ­проголосували лише п’ятеро фастівських депутатів. Решта від го­лосування утрималися. Бо, як пояснили, не вірять у результативність цих звернень. А ще – вважають, що проект рішення, запропонований їм до розгляду, має зовсім не економічний, а політичний підтекст.

Таку позицію аргументував депутат від Радикальної партії Олега Ляшка Іван Неживий. Він вважає, що ініційовані політичними силами звернення місцевих рад до перших осіб держави – це не що інше, як їхні намагання реалізувати власні проекти, створюючи з використанням органів місцевого самоврядування видимості масової підтримки їхніх ініціатив. Іван Неживий нагадав: влітку міська рада за поданням фракції Олега Ляшка ухвалила рішення про звернення до Голови ­Верховної Ради і народних депутатів України з вимогою винести на ­розгляд парламенту питання подолання вето Президента на Закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необ­роблених лісоматеріалів”. Такі рішення тоді ухвалили багато місцевих рад, але результату – жодного. “Питання про подолання вето на сесії Верховної Ради навіть не ставилося, – каже Іван Неживий. – Нами ­просто скористалися. Тарифи на газ болять і мені, і моїй сім’ї. Але те, як зараз цю тему використовують, свідчить про початок виборчої ­кампанії. І чим далі, тим більше буде подібних звернень, що їх виноситимуть на сесії місцевих рад політичні сили”.

Ігор Кириченко і його однодумці переконані в іншому: питання ­звернення до Президента з приводу ціни на газ є не політичним, а ­соціальним. Тим більше, що вже зараз йдеться про перспективу ­подальшого поетапного її підвищення. Тому, каже Ігор Кириченко, ­треба, щоб Президент отримав якомога більше звернень із цього ­приводу від депутатів, які висловлюють волю виборців.

Але Іван Неживий запропонував колегам-депутатам ухвалити інше рішення: оголосити мораторій (до закінчення президентської і парламентської виборчих кампаній 2019-го року) на сесійний розгляд Фа­стівською міською радою питань, які ініціюються штабами кандидатів (претендентів) у Президенти України та в народні депутати України.

Пропозиція вже на цьому сесійному засіданні проголосувати за ­такий проект рішення також не пройшла. Але, швидше за все, на ­наступній сесії питання тимчасового мораторію на піар-звернення у порядку денному таки буде. “Інакше, – написав Іван Неживий на своїй сторінці у Фейсбук, – враховуючи брак політичної культури, ми, замість вирішення міських проблем, на сесіях битимемося за ­рейтинги дядечок і тітоньок з великої політики і сваритимемося з колегами по опозиції до мера”.

 

Примус до реконструкції

Міська рада всього лише на один рік продовжила договір оренди землі товариству з обмеженою відповідаль­ністю “Київоблпреса” для розміщення газетних кіосків на вулиці Льва Толстого (біля поліклініки) і на вулиці ­Соборній (поруч із магазином “Колосок”). І то – лише за умови їх реконструкції. Якщо ці малі архітектурні форми не будуть приведені до належного вигляду (такого, як має бути за типовим, рекомендованим міським відділом архітектури зразком), договори оренди земельних ділянок наступного разу не поновлять.

Тож “Київоблпреса” впродовж року має визначитися – вона або продає у Фастові газети й журнали у сучасних кіосках, або не продає зовсім. Звісно, ті, хто звик не передплачувати, а купувати улюблені видання, ­сподіваються, що буде обрано перший варіант, бо інакше місць, де можна їх придбати, залишиться зовсім мало. Просто таки критично мало як для нашого не такого вже й маленького міста.

А у продовженні договору оренди землі під кіоском на вулиці Івана Ступака, біля п’ятої школи, “Київоблпресі” взагалі відмовлено. І не тільки тому, що він виглядає непрезентабельно, а тому насамперед, що він використовується не за призначенням: у ньому продають не пресу, а овочі.

 

У пільзі – відмовити

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Біла Церква Міністерства оборони України, за яким обліковується земельна ділянка колишнього військового містечка у Фастові, звернувся до нашої міської ради з проханням надати пільгу у сплаті в 2019 році земельного податку. І пільгу неабияку – стовідсоткову. Тобто за більш як двадцять гектарів майже в ­самому центрі міста Міноборони хоче не платити ні копійки. Як не платило досі, хоча ще аж з 2015 року мало б.

При цьому перспективи подальшого використання цієї ділянки залишаються, м’яко кажучи, туманними. А теперішній стан і її, і будівель, що на ній стоять, – плачевним і навіть потенційно небезпечним для фастівчан. Міська рада вже багато разів звертала увагу відповідних структур і на нефункціональне, і на безгосподарне утримання цієї ділянки, а ­також клопотала перед Мінобороною і Кабінетом Міністрів України про її передачу до комунальної власності міської громади, але поки що виходить, як у тій приказці: “І сам не гам, й іншому не дам”.

Може, хоч тепер військове відомство візьметься щось таки вирішувати, бо і йому теж не дали – пільги зі сплати земельного податку. І не дали вже не вперше. За відмову в її наданні присутні на сесії депутати проголосували одностайно і без попередніх дебатів. Тож це – категорична позиція міськради, яка залишатиметься незмінною, якщо такою само незмінною ­залишатиметься позиція Міноборони ­стосовно території колишнього військо­вого містечка у Фастові, яка вже ­багато-багато років стоїть пусткою.

Ще перед голосуванням міський голова Михайло Нетяжук пояснив: “Це – певний аргумент, який стимулюватиме Міноборони ухвалити якісь рішення. Звичайно, ми розу­міємо, наскільки важливо під­три-мувати армію, але, з іншого боку, ­миритися з такою безгосподарністю – це неправильно. Тому наша позиція така: нехай вони або розміщують тут військову частину, або реалізовують якийсь інвестиційний проект. Ця територія має утримуватися в належному стані й використовува­тися максимально ефективно”.

Що буде із боргом зі сплати земельного податку за цю ділянку, сказати важко. Про те, що платити треба, міська рада час від часу військовикам нагадує, отримуючи у відповідь постійне: “Кошторисом цього не ­передбачено”. Але ж ніхто не забороняє нам звернутися до суду щодо примусового стягнення заборго­ваності… Втім, треба розуміти так, що перспектива визначатиметься все ж таки позицією Міноборони у цьому питанні.