Актульні новини Фастова і Фастівського району

Поштові реформи – для кого вони?

Сюрпризи від “Укрпошти”, закамуфльовані під назвою “реформи”, судячи із численних дзвінків до ­редакції газети “Перемога”, спілкування із читачами, працівниками поштових відділень Фастова і населених пунктів району, викликали величезне невдоволення. Адже новації у сфері поштового зв’язку боляче вдарили і ще вдарятимуть і по тих, хто користується послугами пошти, і по тих, хто у ній трудиться. Генеральний директор “Укрпошти” Ігор Смілян­ський заявив, що поштові відділення в селах закриватимуть – бо вони збиткові. Причина збитковості – низький ­тариф на доставку пенсій, який не переглядався ще з 2004 року. Тому, каже Смілянський, із початку 2019-го пенсій поштовики більше не доставлятимуть, а кількість сільських поштових відділень продовжать “оптимізувати”.

А це значить, що працівники від­ділень залишаться без роботи, пенсіонерам наба­гато складніше буде отримати пенсію, та й з доставкою газет, з якою й досі були проблеми, стане ще проблематичніше…

Криком душі можна назвати одкровення начальника поштового відділення із Томашівки Ольги Довнар: “Я працюю на пошті понад тридцять років, люблю свою роботу. Знаю всіх передплатників газет та журналів, це освічені, інтелігентні люди, для яких читання є духовною потребою. Серед них і чимало пенсіонерів, які, хоч і отримують мізерну пенсію, все ж викроюють гроші, щоб передплатити газету. А в “Укрпошті” вирішили по­зба­вити село поштових відділень, а відтак і роботи їхніх працівників, заробітної плати людей, які сьогодні в селах навряд чи спроможні знайти якусь підходящу роботу, прогодувати сім’ю, сплатити за газ й електроенергію. Керівництво “Укрпошти” каже, що посилить увагу до відділень міських. Але чим же сільські люди гірші?”.

Безвихідь, та й годі! А керівництво ­“Укрпошти” совість, очевидно, не ­мучить, коли вони за свою ­“титанічну” працю, недолугі реформи під гаслом ­“опти­мізація” справно отримують астрономічні суми зарплат і премій.

Такої ж думки і всі начальники сільських поштових відділень та листоноші населених пунктів району. Вони говорять, що чиновники  просто поставили їх перед фактом: стаціонарні відділення у невеликих ­селах закриватимуться, а натомість раз чи два на тиждень приїздитиме автомобіль – так зване пересувне відділення.

З таким же обуренням діями чиновників-поштовиків розповіла редакції “Перемоги” про “поштову ­ситуацію” у Фастівці постій­на читачка “Перемоги” ­Антоніна Мелещенко. Вона добрим словом згадала сільських листонош, які за будь-якої погоди доставляли кореспонденцію та пенсії адресатам. Вони для земляків були справді, як рідні, на них чекали, раділи їхньому приходу. А що сьогодні? Пошту у Фастівці за­крили. Вже вдруге кореспонденцію доставляють спеці­альним транспортом, і до приїзду автомобі­ля біля колишнього поштового відділення збираються люди з усіх куточків села. Багато хто, ледь ноги переставляючи, “поспішає”, щоб отримати пенсію, ­газети, платіжки. І який же був настрій у однієї ­пен­сіонерки, коли, ви­стоявши в черзі за своїми “кровними”, вона почула відповідь “сучасного” поштовика: “Пенсії вам не вистачило. Прийдете через тиждень”. “Як вам таке обслуговування? Його не ­назвати інакше, як знущанням над людьми! – каже Антоніна Мелещенко. – У селі тепер і платіжки не ­оплатиш, і передплату не оформиш…”.

Стурбованість з приводу скорочення відділень і ­листонош висловили редакції й сільські голови Олексій Андрійченко (с. Дорогинка), Оксана Сідько (с. Пилипівка), Василь Хоменко (с. Пришивальня), Надія Колісніченко (с. Фастівець).

Єдина надія, що уряд все-таки почує обурення ­людей з усіх куточків України і нагадає “поштовим оптимізаторам”, що послуги пошти існують не для того, щоб неспівмірні зарплати у сотні тисяч гривень на місяць отримувало керівництво “Укрпошти”, а для доставки у села пенсій та українських газет. Адже це є важливою соціальною місією пошти. Тим більше у сьогоднішніх соціально-еконо­мічних реалі­ях. Власне, Прем’єр-Міністр України Володимир Гройсман своє ставлення вже висловив: “Якщо ­менеджмент “Укрпошти” не розуміє важливості ­со­ціальної функції компанії, і це буде їхня незмінна позиція, я б радив їм всім зібратися, написати ­заяви і перейти на іншу роботу. Ми призначали їх на конкурсних засадах не для того, аби вони брали в заручники всіх, особливо пенсіонерів, а для того, щоб знаходили правильні ринкові механізми, виконували соціальну функцію і робили компанію багатшою”.

Ніна БАННІКОВА