Актульні новини Фастова і Фастівського району

Створення об’єднаних громад: зволікати не варто!

Чотири роки тому Кабінет Міністрів ухвалив Концепцію ­реформи місцевого самоврядування та територіальної ­орга­нізації влади, яка стала основою створення об’єднаних територі­альних громад (ОТГ). Децентралізація, впевнена хода якої щодня разюче змінює країну, ламає чимало усталених ­стереотипів колишньої управлінської ієрархії. Нові ОТГ, а їх уже понад сімсот, отримавши ширші повноваження і достатні фінанси, самостійно вирішують багато питань місцевого ­значення. Додає оптимізму й нещодавнє соціологічне опитування,­ згідно з яким децентралізація має найбільшу довіру й підтримку суспільства, громадян, а також міжнародної спільноти.

Київщина за темпами створення об’єднаних територіальних громад поки що відстає від інших регіонів України, однак ­останнім часом цей процес активізувався. Чи включився у нього, зокрема, наш район і чи готові до реальних кроків до децен­тралізації громади сіл і селищ Фастівщини, “Перемога” ­запитала у голови Фастівської районної ради Геннадія ­СИВАНЕНКА, який залюбки погодився на цю розмову.

Геннадію Павловичу, знаємо, що на децентралізацію Ви маєте свій погляд. Як цей процес, на Вашу думку, має проходити у ­Фастівському районі?

– Якщо ми говоримо про Фастівський район, то сам процес передбачає ­прийняття певних рішень, які громади наших сіл і селищ не поспішають ­ухвалювати. А процес децентралізації в країні розпочався ще у 2015 році. Вже неодноразово у своїх виступах, інтерв’ю я зазначав, що є активним лобістом цієї реформи, адже, на мою думку, формування таких спроможних територій дозволяє раціонально їх розвивати й ефективно ними управляти.

На сьогоднішній день в Україні існують міста обласного значення (такі, як Фастів), де є міська рада, виконавчий орган цієї ради, і таким чином гро­мада через депутатський корпус може брати участь у розподілі коштів і визначати перспективні плани розвитку. І є система, яка побудована на районних радах і державних адміністраціях. На мою думку, ця система менш дієздатна і більш заполітизована і бюрократизована. Чому? Тому, що є такі адміністрації, які залежать від влади і певного політичного курсу. Як показує практика, з його зміною у нас змінюються напрями, пріоритети і завдання. Тому тут завжди існує конфлікт інтересів. Звісно, всі виконують насамперед державні завдання. Якщо говорити про нашу районну раду, то ми намагаємося працювати максимально ефективно. Єдиною проблемою було те, що останнім часом ніяк не складалося з керівництвом райдержадміністрації. Це, до речі, було наслідком саме політичних питань. Звичайно, негативні результати цього позначалися на всьому районі.

Таким чином, система самоврядування практично не працює. Є сільські і селищні ради зі своїми виконавчими комітетами, які мають обмежені повноваження, функції і бюджетні надходження. Ми говоримо про всі завдання, які вони повинні виконувати, але ніхто не говорить про ресурси на виконання цих завдань. Ще один аспект – склад рад. На мою думку, нераціональною є робота ради того населеного пункту, де проживає, приміром, сто п’ятдесят осіб. Однозначно ці люди мають право мати своє представництво на всіх рівнях самоврядування, але ми повинні розуміти, наскільки раціонально ­витрачаються кошти. Якщо ж ми матимемо об’єднану громаду, то тут передбачені і завдання та повноваження, і ресурси. Якщо говорити про політичний аспект, то тут його вплив зменшується, особливо на сільські громади.

До слова, голова Фастівської райдержадміністрації Василь Кравченко на розширеній апаратній нараді з головами сільських та селищних рад району, керівниками структурних підрозділів райдержадміністрації, установ та організацій району, яка відбулася цього ­понеділка, також висловив свою позицію щодо необхідності активізації процесів ­об’єднання. Він запропонував очільникам сільських та селищних рад найближчим часом більш детально обговорити це питання в рамках окремої наради.

З огляду на мою посаду – посаду голови районної ради – створення об’єднаних територіальних громад мені не вигідно, тому що втрачається певний вплив ради. Але з точки зору звичайної людини я розумію, що це значно краще. Лише так територіям краще роз­виватися, і це дозволить наблизити послуги до населення, впливати на всі процеси: тран­спортні перевезення, соціальні, міграційні, ­адміністративні послуги, питання пільг, допомоги, освіти, медицини. Адже це все разом із ресурсами буде сконцентровано на рівні ­громади.

І земельний ресурс – також?

Це основний ресурс, який повинен бути в громаді. Питання управління ним я порушую вже багато років. Але, на жаль, на дер­жавному рівні воно й досі не вирішується. Сьогодні чиновник в управлінні Держгеока­дастру одним своїм підписом роздає землі на території області без урахування перспектив розвитку сіл і потреб їхніх мешканців у земельних ділянках. Попри те, що є численні звернення, у тому числі й мої, до вищого ­ке­рівництва держави і Верховної Ради, з ­пропозицією внести відповідні зміни до ­Земельного кодексу – щоб у ньому було передбачено обов’язкове погодження сільської чи селищної ради на виділення земельної ділянки, такого рішення немає. І негативні ­наслідки цього засвідчили останні події в ­нашому ра­йоні, коли двісті гектарів землі, на мою думку, цинічно вкрали. Звернення про проведення аукціону проігноровані, дво­гектарні ділянки було просто роздано людям, при цьому не місцевим, а потім у всіх цих ­ділянок виявився один власник. Це чисто ­корупційна схема. В об’єднаній громаді цього не може статися, тому що управління земельними ресурсами не вправі ухвалити рішення без погодження громади.

– Якщо в об’єднаних територіальних громад стільки переваг, то чому у нашому ­районі ще й досі жодної ОТГ немає? Що гальмує цей процес?

Процес децентралізації ми розпочали разом зі всією країною три роки тому, але конкретних результатів досі не отримано. Причиною цьому була забюрократизована система, яка ­передбачала добровільне об’єднання, але за участі багатьох суб’єктів. Мало бути звернення райдержадміністрації до адміністрації обласної – щоб там розглянули перспективу цього ­об’єднання. Відповідно, першими суб’єктами виступали не сільські ради, а адміністрації, які формували перспективний план ОТГ. Ми зробили ці розрахунки, враховуючи думки громад сіл і селищ. Спочатку мова йшла про створення чотирьох громад: Борівської, Кожанської, Томашів­ської і Фастівської. Пропозиції мали бути опрацьовані Київ­ською обласною державною ­адміністрацією і включені до перспективного плану об’єднання територіальних громад. На цьому етапі виникали певні політичні питання, і план почали змінювати, як кому вигідно чи навпаки. Принаймні я бачив щонайменше близько двадцяти таких пер­спективних планів на рівні області. Таким чином процес, який розпочався, логічного завершення так і не отримав. Ми неодноразово з цього приводу спілку­валися з міським головою Михайлом Нетяжуком. У нас спільна позиція, про яку Михайло Володимирович говорив і сільським головам: якщо хтось бачить себе в одній громаді з містом, він запрошує їх приєд­натися до Фастівської громади, якщо ні – він ­поважає таке рішення і приймає його.

– Але законодавчу базу щодо створення об’єднаних територіальних громад вже змінено.

– Змінено і спрощено, адже попередня схема виявилася недієздатною. Зараз головними суб’єктами децентралізації є самі сільські ради, які висловлюють бажання об’єднуватися. Наступний етап – це надання головою обласної державної адміністрації висновку щодо відповідності цього перспективного об’єднання ­законам і Конституції України, після чого він робить подання до Центральної виборчої комісії про призначення перших виборів в ОТГ. Таким чином із цієї схеми прибрано ряд органів, від яких раніше необхідно було отримати певні висновки і погодження. Тож зараз цей процес пішов активніше. На 23 грудня вже призначено перші вибори у ста двадцяти п’яти громадах.

– Серед них є й Ковалівська об’єднана ­територіальна громада, що у Васильків­ському районі, до якої хочуть увійти три села Фастівщини.

– Саме так. Це села Паляничинці, Червоне і Кищинці. Всі рішення, попередньо обговорені на громадських слуханнях, ухвалювали ви­ключно сільські ради, і в підсумку вони були підтверджені постановою ЦВК. Тому вже найближчим часом на практиці ми побачимо, як буде відрізнятися життя в громаді від звичного в інших селах.

– Якщо говорити про суспільне життя цих трьох сіл, то як для мешканців буде органі­зовано медичне обслуговування, як пра­цюватимуть заклади освіти, адже центром громади стане село, що належить до сусід­нього району?

– Для людей не повинно нічого змінитися в гірший бік. Медичні й освітні послуги як надавалися, так і надаватимуться. Ці галузі фінансуються державними субвенціями, лише ­оплата енергоносіїв лягає на плечі місцевих бюджетів. У нашому випадку – бюджету району. У разі створення ОТГ кошти на ці витрати йтимуть уже з бюджету громади.

– А бюджет громади буде спроможним розраховуватися за енергоносії та інші послуги, які раніше фінансувалися з районного бюджету?

– На рівні адміністрації ми робили певні розрахунки: якщо об’єднати бюджети дев’яти сіл, які увійдуть до Ковалівської громади, річний бюджет склав би 12 мільйонів гривень, а якщо врахувати бюджет ОТГ з податками, сума виросте майже до 60-ти мільйонів. Перекон­ливе підтвердження того, чому варто об’єд­нуватися. У цьому бюджеті вже є кошти, які можуть бути сформовані як бюджет розвитку. Я вірю в те, що для людей і розвитку сіл ці зміни – на краще.

– Які ще є аргументи “за” ОТГ?

– Я ставив це запитання аналітикам на рівні області, коли розроблявся перспективний план. Якщо спочатку були певні фінансові ­нюанси, то зараз всі створені громади є ­спроможними і їхні бюджети з кожним роком зростають. Чому? Тому що громада зацікав­лена в залученні інвесторів, підприємців, в інвентаризації земель, у правильному обліку податків. Вони можуть раціонально використовувати кошти на пріоритетні питання і скоротити непотрібні витрати.

– Та навіть ці фінансові переваги не ­переконують села Фастівщини швидше ­об’єднуватися…

– Основна причина того, чому громади й досі не можуть визначитися, – у тому, що кожен населений пункт бачить себе центром громади. Але ж такого не може бути… Я розумію, що люди не поспішають ухвалювати такі рішення, бо переконані, що в їхньому селі, якщо воно не стане центром громади, не буде школи, закладу охорони здоров’я та інших ­послуг. Це повна нісенітниця, адже, на мою думку, в кожному селі обов’язково повинні бути дитячий садочок і початкова школа.

– Деякі села Фастівщини межують з іншими районами, а тому не виключено, що й вони так само, як Паляничинці, Червоне і Кищинці, захочуть об’єднатись із селами сусідніх районів. Невже частина їх “розійдеться” по інших територіальних одиницях?

– Зараз цим питанням дехто маніпулює, але наголошую: у нас не повинно бути споживацького бачення і такого поняття, як “розійдуться”. Ми маємо поважати думку людей. Так, я ­прихильник того, щоб наші села залишалися в межах Фастівського району. Та при тому, що три села вирішили увійти до громади села ­Васильківського району, є й інший приклад: до об’єднаної громади, центром якої претендує стати Томашівка, виявило бажання вступити село Соснівка Макарівського району. Його мешканці вже висловилися за таку перспективу на громадських слуханнях. Щодо пер­спектив Борівської громади – то до неї також мають намір приєднатися деякі села Васильківщини.

Знову хочу підкреслити: ми повинні думати не про те, щоб утримувати села в межах району, а насамперед про те, щоб людям було зручно. Потрібен конструктивний підхід. Тобто якщо для людей це буде краще, якщо це ­наблизить до них необхідні послуги – не важливо, в якому районі буде центр громади. Скажу більше: на нас чекає укрупнення районів, а тому з двадцяти п’яти адміністративно-територіальних одиниць Київщини залишиться декілька районів, які матимуть спеціалізовані заклади охорони здоров’я та освіти. Всі інші функції районів виконуватимуть громади.

– Як Фастівська районна рада може впливати на процес децентралізації?

– Фастівської районної ради як колегіального органу в процесі об’єднання територіальних громад немає. Я беру участь у децен­тралізації як науковець, як радник, як депутат, але не як голова Фастівської районної ради. Я неодноразово наголошував депутатам райради і сільським та селищним головам, що завжди готовий допомогти з розрахунками, рекомендаціями чи оцінити перспективи громади. Я завжди підтримую ті пропозиції, які мають географічне, економічне, інвестиційне підґрунтя. Взяти, приміром, Томашівку, де маленька громада – три з половиною тисячі людей, але вони дуже активні. Сільський голова Олена Пашун, яка виступила ініціатором об’єднання, зуміла переконати у тому, що ­Томашівська громада є спроможною. Незважаючи на те, що там є деякі питання в економічних розрахунках, я особисто її підтримую.

– Чи є остаточний перспективний план об’єднання територіальних громад, який реалізуватиметься, якщо деякі села і ­селища добровільно не включаться у ­процес децентралізації?

– На сьогоднішній день такого плану немає. Але країна вже не зможе жити у двох форматах: ОТГ і міст обласного значення та форматі державних адміністрацій. Тут виникає конфлікт інтересів, а тому потрібні зміни до Конституції. На мою думку, якщо ці зміни покликані покращити життя людей, їх необхідно вносити. Є різні політичні погляди на децен­тралізацію, хтось цим маніпулює, всіляко перешкоджає цьому процесу, але Україна вже перейшла ту межу, коли шляху назад немає. Європейські країни вже пройшли шлях адміні­стративно-територіального реформування. Але у жодній з них цей процес не завершився добровільно – відповідні рішення ухвалювали національні парламенти. Як приклад, так було у Польщі, Прибалтиці та інших країнах, досвід яких ми запозичили. Тому і в Україні прийде час, коли, на жаль, з місцевого рівня ми не зможемо впливати на цей процес. Тому я ще раз хочу звернутися до сільських і ­селищних голів із закликом не зволікати з рішеннями щодо об’єднання, а я зі свого боку ­готовий виступити радником з цього питання.

Розмову вела Олена ОЛІЙНИК