Актульні новини Фастова і Фастівського району

Україна пам’ятає, світ визнає

Під таким всеукраїнським гаслом на Фастівщині вшановано пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років

На своїй землі, де родючі чорноземи, де встроми палицю в землю – і вона зазеленіє, в центрі Європи, ницо винищували українців. Мільйони ­згинули, мільйони не народилися…

Сімнадцять місяців в Україні тривав Голодомор. Історики кажуть, що сімнадцять людей ­вмирали щохвилинно, двадцять п’ять тисяч – щодня… За різними даними від чотирьох до десяти мільйонів українців здолав нестерпний голод. Ці смерті стали сумною статистикою в історії України, а доля кожної людини, яка жила у Голодомор, сприймається як трагедія.

Як і щороку, в останню суботу осені біля ­па­м’ятних знаків жертв Голодомору в мікро­районах міста зібралися небайдужі фастівчани, представники міської влади, депутатського корпусу, члени комітету самоорганізації та школярі. Вони принесли із собою колоски, квіти й свічки і з сумом згадували ті страшні роки. Квіти й траурні вінки до пам’ятних знаків жертв Голодомору ­лягли того дня і в населених пунктах району, а під час ранкових служб у церквах Фастівщини ­священики відслужили панахиди за загиблими в роки Голодоморів.

Надвечір фастівчани вже традиційно взяли участь в акції “Запали свічку пам’яті”. На П’ятачку демократії містяни виклали з лампадок хрест і запалили свічки, щоб вони зігрівали своїм теплом і нашою пам’яттю душі безвинно убієнних дорослих і маленьких українців, а також схилили голови під час хвилини мовчання. Школярі продекламували вірші про те, як люди в пошуках їжі божеволіли і помирали, а потім розділили на всіх хлібину, про бодай шматочок якої вісім­десят п’ять років тому мріяли ті, хто вмирав ­найлютішою зі смертей…

Звертаючись до присутніх на поминальному заході, міський голова Михайло Нетяжук сказав: “Люди не спроможні щось змінити в минулому, але в змозі дати йому об’єктивну оцінку, а також винести з того уроки і запобігти поверненню гірких і драматичних сторінок історії. Головне – не допустити цього у теперішньому суспільстві. Це стане найбільшим вшануванням пам’яті жертв страшної трагедії, це наш святий синівський обов’язок перед жертвами Голодомору”.

Наступного дня у Веприцькому будинку культури відбулася вистава, яку презентували театральний колектив “Парадіз” і театр-студія “Дзвіночок” (режисер-сценарист Оксана Круглякова). Соціально-психологічну драму “Постанова” вони при­урочили Дню пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років. Актори з перших хвилин вистави перенесли присутніх у ті часи, коли відбувалося свідоме знищення україн­ського народу, і до останньої хвилини змушували глядачів разом із ними переживати весь той жах і біль, через який довелося пройти їхнім героям у часи страшного голоду.

Вісімдесят п’ять років тому керівництво Радянського Союзу вчинило найтяжчий злочин проти української нації – геноцид, який вже офіційно визнали багато країн світу. Довгий час українцям, які вижили, було заборонено говорити про Голодомор, вшановувати пам’ять своїх близьких та рідних, навіть згадувати їхні імена. Зараз ми не лише говоримо про Голодомор, а й всією країною поминаємо мільйони заморених голодом укра­їнців. Пам’ятаймо, щоб не повторилося!

Олена ОЛІЙНИК