Актульні новини Фастова і Фастівського району

Всьому є свій вік…

Фастівські каштани вже давно перетнули вікову межу. Багато із них стали небезпечними

Неабияку дискусію у соцмережах викликала інформація про те, що на найближче засідання міськвиконкому виноситься проект рішення “Про знесення зелених насаджень на території Фастова”. Такі рішення неодноразово ухвалювалися й раніше – без жодного ­резонансу, а ось нинішній проект схвилював фастівчан не на жарт. Бо у ньому йдеться про перспективу видалення аж п’ятдесят одного дерева вздовж центральної вулиці міста – вулиці Соборної.

Коментарі до цієї анонсованої перспективи були найрізноманітніші. Тільки кілька учасників дискусії сприйняли її схвально. На їхню думку, старі дерева справді необхідно зрізати, а натомість посадити нові, й бажано – не каштани, бо осінній “каштанопад” завдає незручностей. Проте більшість коментарів були негативними. Висловлювалися і припущення, що дерева зрізатимуть задля того, щоб на їхньому місці встановити кіоски чи облаштувати автостоянки, й обурення тим, що Соборна у такому разі залишиться без природного захисту від спеки і вихлопних газів автомобілів, і навіть заклики “видалити” тих членів виконавчого комітету, які за таке рішення проголосують. А одна з дописувачок назвала намір зрізати дерева віроломством і за­пропонувала фастівській громаді звернутися за допомогою до суду – “бо міська влада не має права нищити красу й легені міста”.

Втім, хіба не логічніше спершу звернутися за роз’ясненнями стосовно того, чому пропонується зрізати ці півсотні дерев, а вже потім робити висновки?

Головний спеціаліст відділу з питань енергозбереження, енергоефективності та екології виконавчого комітету міськради Наталія Кирсенко розповіла: сорок сім каштанів, один клен, дві липи й одну горобину на Соборній (не підряд – а у зовсім різних місцях) просто-таки необхідно видалити, бо ці дерева – аварійні, й тому – небезпечні. Вони настільки дуплисті й трухляві, що можуть у будь-який момент впасти. І не приведи Боже, у той час під таким деревом йтиме тротуаром людина або їхатиме вулицею автомобіль чи автобус…

Те, у якому стані дерева і які з них конче потрібно видалити, визначає постійно діюча комісія з питань знесення зелених насаджень, до складу якої входять працівники структурних підрозділів міськвиконкому і комунальних підприємств. За потреби до участі в ній ­залучаються й фахівці Фастівського лісгоспу. Проте доля багатьох дерев зрозуміла й без висновку спеціалістів: якщо у стовбурах багато дупел і вже навіть при постукуванні ­чутно, що вони порожні зсередини, слід якнайшвидше ухвалювати рішення про їх видалення. Ні зрізанням сухих гілок, ні кронуванням, яке дає ефект омолодження, такі вражені хворобами і шкідниками дерева не врятувати.

На превеликий жаль доводиться конста­тувати, що більшість фастівських каштанів відживають своє. Їх посаджено наприкінці п’ятдесятих років минулого століття, і саджан­ці вже тоді були як мінімум три-п’ятирічними. А вікова межа каштанів, якщо вони ростуть не в парковій зоні, а вздовж міських вулиць з інтенсивним транспортним рухом, – сорок п’ять років. Це, звісно, не означає, що по досягненні цього віку всі дерева відразу ж треба зрізати, але вже сьогодні слід предметно подумати про те, чим будемо їх замінювати. Бо рано чи пізно – хоч як би не шкода всім нам було каштанів, які, особливо навесні, роблять наші вулиці справді ошатними – це все одно доведеться робити.

Оновлювати зелені насадження, на думку Наталії Кирсенко, слід буде окремими ділянками. І, можливо, не одними тільки деревами, а у поєднанні з квітучими кущами. “При обговоренні цього питання (а порушувалося воно вже не раз) звучала й така пропозиція, – за­значила вона. – Але це – тільки пропозиція, бо ухвалювати рішення про заміну зелених насаджень слід зважено, з урахуванням думки фастівчан, провівши відповідне опитування і таким чином дізнавшись, дерева яких порід вони хотіли б бачити на міських вулицях”.

Звісно, у виборі порід дерев міська влада дослуховуватиметься й до порад фахівців із профільних наукових установ. А фахівці зазвичай радять не висаджувати в центральній частині міст на узбіччях доріг тих дерев, які плодоносять, зокрема каштанів і горобини, бо вони забруднюють проїжджу частину й тротуари. Найприйнятніші для вуличних насаджень – липи й клени, хоча якщо обирати клени, слід добре все вивчити, бо деякі види також дуже вразливі до захворювань. Цікаві з погляду міської флори граби. Наталія Кирсенко розповіла: бувала у розсадниках, граби там нахваляють, бо вони вважаються універсальними деревами – з них можна робити кущові огорожі, а можна формувати крону. Проте, знову наголосила вона, питання оновлення зелених насаджень ретельно вивчатиметься, і при ухваленні остаточного рішення враховуватиметься і громадська думка, і фінансова складова.

Тим часом усіх, хто, дізнавшись про можливе уже найближчим часом зрізання півсотні дерев на Соборній, почав обурюватися і перейматися тим, що вулиця стане некрасивою, можемо заспокоїти: “голою” вона не залишиться. На засіданні міськвиконкому цього понеділка ухвалено інше рішення, аніж те, проект якого було винесено на розгляд. Поки що передбачено знесення лише десяти дерев. Із тих п’ятдесяти одного, які визнані аварійними, комісія має вибрати саме стільки найаварійніших. Потім члени виконкому визначатимуться із наступною “чергою”. А загалом на Соборній – п’ятсот двадцять дерев. Ті, які ­вирізатимуть найближчим часом, її вже аж зовсім не прикрашають. А найголовніше – створюють потенційну небезпеку для людей. Як, втім, і ті, до яких черга поки що не дійшла. Але дійде, і вже скоро, бо міркувати треба не емоційно, а об’єктивно. Якщо, не приведи Боже, комусь завдасть шкоди дерево, яке впало, ми про що говоритимемо: про те, як гарно воно цвіло навесні, чи про те, чому його, таке старе й хворе, й досі не зрізали?

А на місці видалених дерев неодмінно ­посадять нові. Якими згодом ми також ­милуватимемося…

Людмила Урлапова

До речі. Знову принагідно нагадаю історію, що її розповів мені колись давно світлої ­пам’яті Анатолій Боруца, який у п’ятдесятих-шістдесятих був головою Фастівської міськради. Саме він наполіг на тому, щоб зрізати тополі, якими по війні були обсаджені наші вулиці, і замінити їх каштанами. Тоді його назвали природогубом і навіть ­“прославили” як такого на всю країну: до нашого міста спеціально за листом читача-фастівчанина приїздив кореспондент всесоюзної газети “Правда”, щоб сфотогра­фувати голову міськради на пеньку від зрізаної тополі. Кореспонденту було байдуже до того, що дуже багато містян влітку не мали життя від тополиного пуху… Час, як бачимо, усе розставляє на свої місця.