Актульні новини Фастова і Фастівського району

Тваринна секта

Наш світ не ідеальний. Екологічні катаклізми, насильство, хвороби, голод, бідність – всі ці ­проблеми щодня виникають в нашому оточенні і пульсують великою раною суспільства. На фоні цих негараздів ми часто забуваємо про тих, хто потребує нашої допомоги просто зараз. Мова піде про бездомних братів наших менших, яким ой як не солодко живеться взимку на вулицях міста. Більшість людей намагаються не помічати цього, живучи своїм і справді не простим ­життям. Але є й багато таких, хто готовий і фінансово, і фізично допомагати тваринам не вмерти від холоду і голоду.

За статистикою безпритульні собаки живуть до п’яти років, а коти ще менше – в середньому два-три. Хоча загалом прийнято вважати, що ці звірі загартовані, можуть пережити катаклізми й хвороби, та фахівці стверджують, що це лише стереотип. Щозими популяція безпритульних тварин зменшується чи не на половину. Хтось скаже: от і добре, що проблема із бродячими собаками може вирішитися природно, без втручання людини. Та це не так, адже саме люди винні у тому, що все більше нічийних тварин бігає міськими вулицями. У цьому мене переконала моя добра знайома фастівчанка Тетяна Шевченко, яка вже більше двадцяти років опікується безпритульними тваринами. Вона пригадує: ще у середині 90-х вона стала помічати, що у дворі її багатоквартирного будинку постійно з’являлися котики і ­песики, все частіше не схожі на “двортер’єрів”. Їх просто підкидали чи виганяли з дому їхні господарі. Голодні й непристосовані до вуличного життя, вони забігали у під’їзди і підвали погрітися, а, вдивляючись у перехожих, шукали знайомі обличчя. Тетяна Шевченко розповіла, що з роками ситуація з безпритульними тваринами лише погіршувалася, адже чомусь у нашому суспільстві стало нормою таке безвідповідальне і навіть жорстоке поводження з тваринами. Викинути домашнього чотирилапого на вулицю означає просто вбити його або приректи на голодну смерть.

Десятки небайдужих людей кинулися рятувати хвостатих безхатьків, самоорганізувалися і у 2010 році створили Фастів­ську міську громадську організацію “Товариство захисту ­тварин “Брати наші менші”. Очолила організацію Валентина Демченко, а одним із заступників було обрано саме Тетяну Шевченко. Це товариство, за її словами, було засноване для того, щоб мати змогу на рівні міської влади порушувати проблему бездомних тварин, але за всі ці роки суттєвої підтримки від владних органів волонтери так і не дочекалися. Лише нещодавно міська влада взяла на себе витрати зі стерилізації собак і котів, а годують їх небайдужі фастівчани, які з приходом темряви розкладають їжу на закріплених за кожним із них локаціях.

Свою волонтерську організацію Тетяна Шевченко називає “сектою”, бо знає, що варто лише раз долучитися до годування тварин – і далі просто не зможеш бути байдужим до чотирилапих безхатьків. Навіть попри те, що це “задоволення” не з дешевих. Раз на місяць волонтерка закуповує приблизно шість мішків круп, які обходяться майже у дві з половиною тисячі гривень, а також рибу, курячі напів­фабрикати, за які доводиться викладати так само, а то й більше. Тетяна Шевченко розповіла, що для неї, людини працюючої, це велике навантаження на родинний бюджет, а її знайомі пенсіонерки взагалі йдуть на підробітки, щоб зробити необхідні закупки харчів для безпритульних тварин.

Фастівські волонтери, які дбають про тварин, ­зараз шукають спонсорів і будуть раді будь-якій допомозі. Тетяна Шевченко вже ходила до керівництва супермаркетів, які відкрилися у місті, з проханням допомогти продуктами або хоча б зробити на них знижку. Приміром, магазин “Глобус” ­допомагає волонтерам тим, що тут продають їм корми за закупівельною ціною. А лікувати тварин за помірними цінами, а в деяких випадках і ­взагалі безкоштовно, погоджуються ветеринари Тетяна­ Буцька та Володимир Гортовлюк.

Якщо хочете долучитися й ви до благородної ­справи – допомоги чотирилапим, ­телефонуйте за ­номером 067-962-93-50.

Вирішити проблему із бездомними тваринами ­найближчим часом не вдасться, переконана Тетяна Шевченко. І запевняє, що створення притулку для тварин, як пропонує міська влада, не стане панацеєю в цьому питанні, а ­навпаки – позбавить хвостатих можливості самостійно знаходити собі їжу. Справа у тому, що кошти у бюджеті готові ­знайти лише на облаштування самого притулку, а на харчування його мешканців – ні. Це знову ж таки хочуть перекласти на плечі волонтерів. Ось вам і замкнене коло. Єдиний вихід із цієї ситуації, як бачиться і мені, й Тетяні Шевченко, – лише у тому, що люди згадають про совість і не виганятимуть своїх домашніх улюбленців на вулицю, не залишатимуть їх на дачах, не кидатимуть на дорогах…

Цими зимовими холодними днями згадайте про без­при­тульних тварин, пригостіть їх чимось смачненьким. Вони, звісно ж, не зможуть вам подякувати словесно, але ­радісно помахають вам хвостом чи лагідно замуркочуть. Повірте, ­тепліше стане не тільки їм, а й вам…

Олена ОЛІЙНИК